У рамках Сімейної неділі відбудеться презентація нової книги Марини Федорової “Васінька і ЛідочЬка”.
Марина ФЕДОРОВА – сучасна українська письменниця, бібліотекарка.
Народилася 18 лютого 1978 р. в м. Полтаві. Закінчила Полтавську середню школу № 12, а згодом – фізико-математичний факультет Полтавського державного (нині національного) педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Після завершення навчання працювала в бібліотеці цього навчального закладу. Двадцять років (2004-2024) життя віддала Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського. Була на посадах бібліографа першої категорії, провідного бібліографа відділу інформації з питань культури і мистецтва, 2016 р. очолила відділ краєзнавства. У 2011–2013 рр. заочно навчалася в Рівненському державному гуманітарному університеті на факультеті післядипломної освіти, здобула фах бібліотекаря-бібліографа. У сфері її професійних інтересів – історія книг, книжкових колекцій, історія бібліотек, зокрема Полтавської ОУНБ імені І. П. Котляревського, бібліотечне краєзнавство. Дозвілля намагається максимально наповнювати улюбленою художньою літературою й музикою. Пише коротенькі оповідання. Свої взяті із життя «розповіді» розміщує в мережі «Фейсбук». У друкованому вигляді читачі вперше.прочитали “Невигадані історії” у виданні “Рідний край” ( 2020. № 1‐2 (42‐43)). 2021 року світ побачила перша книжка Марини Федорової – “Мала ведмедиця”. У березні 2025 року вийшла друком нова, друга зі ліком, збірка творів «Васінька і ЛідочЬка», у якій зібрані сімейні історії про дідуся Васю та бабусю Ліду Кармазіних.
Галина Білик, редакторка: “Пані Марина пише коротку прозу. Збірка присвячена дідусеві й бабусі – Василеві Пилиповичу й Лідії Корніївні Кармазіним. Пам’ять не лише зберегла світлі постаті дорогих людей, а й зафіксувала їхні сердечні, поважливі, а на стороннє око – подеколи й кумедні взаємини, колоритне полтавське мовлення, примітне для більш-менш освічених містян регіону ХХ століття. Гумор у текстах сусідить із драмами й трагедіями в житті їхніх головних персонажів і всього українського народу цього періоду. Утім міцна родина, заснована на гідності й моральності, взаємній любові, турботі, працьовитості, вірі, і за найскладніших обставин знаходила сенс буття й невтомно торувала шлях, прокладений пращурами”.