Володимир Юхимович Січинський (1894-1962)
Той, хто показав Україну світові …
До 130-річчя з дня народження
Володимир Юхимович Січинський… Вчений, архітектор, художник-графік, історик мистецтва, викладач, культурний і громадський діяч. Довгий час його ім’я та значний доробок у різних мистецьких напрямках були практично невідомі в Україні. Тільки з 90-х років ХХ століття ця яскрава особистість, її надзвичайно багата творча та наукова спадщина поступово поверталися до українського суспільства. Січинський належить до плеяди визначних українських вчених та діячів культури першої третини минулого століття, які спрямували свою діяльність на створення національної мистецтвознавчої науки. Варто згадати Миколу Біляшівського, Федора Ернста,СтефанаТаранушенка, братів Данилу і Вадима Щербаківських, Федора Вовка, Миколу Макаренка… Разом вони заклали наукознавчий фундамент української культури такої міцності, що й досі складно охопити, дослідити, переосмислити весь той величезний духовний скарб.
Наприкінці 20-х – початку 30-х років ХХ століття тоталітарним радянським режимом почалось свідоме знищення українських мистецтвознавчих осередків, національних художніх закладів та студій, заборона наукової діяльності. Рятуючись від репресій, культурна інтелігенція обирала для себе складний шлях еміграції й там продовжувала свою справу. Володимир Січинський, емігруючи спочатку до Європи, а після 1948 року до США, протягом цілого життя залишався відданим Україні. Багато років він вивчав й опрацьовував матеріали, присвячені українському образотворчому мистецтву – різьбі, малярству, граверству, графіці, орнаментам, ужитковому мистецтву та стилям у мистецтві. Вражає діапазон його думки, багатовекторність уподобань. Як архітектор, Січинський виконав цілий ряд архітектурних проєктів сакрального та цивільного призначення. В США його авторству належить безліч проєктів іконостасів, престолів, надгробків в українському стилі. Майстерне володіння мистецтвом графіки, глибоке знання Володимиром Січинським українських стародруків проявилося на повну силу в оформленні книжок, журналів, в тому числі тих, що видавалися українською мовою в Америці. Велика кількість обкладинок, марок, друкарських і фірмових знаків, плакатів, мап і картонів гербів українських земель – усе це, як вказується дослідниками життя та діяльності видатного вченого, мало «чітко окреслену ідею, досконалу композицію, перфектний рисунок і шляхетний колір». Вагомим результатом науково-дослідницького спрямування Січинського є поява майже 500 праць мистецтвознавчого характеру, серед яких двотомна монографія «Історія українського мистецтва. Архітектура» (1956), «Українське ужиткове мистецтво» (1944); глибокі розвідки творчості понад 40 українських мистців, зокрема Григорія Левицького, Тараса Шевченка, Юрія Нарбута; унікальне за обсягом архівних першоджерел видання «Чужинці про Україну» (1938). Важливе наукове значення мають впорядковані вченим альбоми: «UmeniSlovanu» («Мистецтво слов’ян», 1924), «Українська культура» (1944), що складався з 35 таблиць і 360 рисунків автора, «Українські орнаменти історичні», «Українські орнаменти народні», «Орнаменти в історичних стилях» (1940, 1943).
«…Володимир Січинський, особливо своїми мистецтвознавчими і науково-дослідницькими працями отворив широко брами святині української культури і показав світові велич української духовости – культури і мистецтва…», – писав у монографії про цю видатну людину її автор, історик мистецтва, художник Іван Кейван (Ivan Keyvan, 1909-1992), також змушений шукати кращої долі далеко від рідної країни. Монографія була видана у Торонто (Канада) в 1957 році.
Надзвичайно важливо було не втратити величезний пласт культурного надбання, створений українцями за кордоном. Значну роль в його збереженні, поверненні до джерел відіграла українська діаспора. Її представники, попри усі життєві складності, плекали свою ідентичність і культуру, підтримували духовний зв’язок з Батьківщиною. Завдяки їх самовідданості, справжньої патріотичності в Україну поверталася і досі повертається різними шляхами національна історія і культура.
З 1994 року в архіві Полтавського художнього музею зберігаються видання праць Володимира Січинського – «Українські вишивки», «Українські орнаменти історичні», «Орнаменти в історичних стилях», що складаються з таблиць.
Праці Січинського передала до музею Оксана Соловей(1919-2004) – українська письменниця, перекладачка, журналістка, етнографка, членкиня американської асоціації україністів. Вона народилася у Полтаві в родиніукраїнського громадського діяча, історика і письменника Дмитра Солов’я (1888-1966), автора книг про жахливу добу радянського терору, серед яких “Розгром Полтави” (Вінніпег, 1974), “Голгота України” (Вінніпег, 1953). Після Другої світової війни сім’я емігрувала спочатку до Німеччини, згодом переїхала до США.У 1992-1993 роках Оксана Дмитрівна відвідала Україну, зокрема Київ, Полтаву, Харків. Було багато зустрічей, спілкування, розповідей, і через ці події поверталася до України значна частина її історії, збереженої українцями за кордоном.
Висновком для нас звучить вираз Володимира Юхимовича Січинського в передмові до однієї з його праць: «…Українська культура як вияв творчого духа, умілости й ментальности українського народу, займає осібне місце в культурі Європи та своєю оригінальністю народного стилю вносить особливі цінності у вселюдську культурну скарбницю. …» .
Марина Салюк
Список джерел та літератури:
1. Кейван І. Володимир Січинський: архітект, мистець-графік, мистецтвознавець, дослідник. – Торонто: Євшан-зілля, 1957.
-
Соловей, Оксана Дмитрівна. URL:http://histpol.pl.ua/ru/lichnosti/pisateli-publitsisty-dramaturgi?id=3060 (дата звернення 12.06.2024)
