25 квітня у великій виставковій залі музею відкрито персональну виставку Сергія Баранника ” Малярство”
Сергій Олексійович БАРАННИК – український художник (графік, живописець, монументаліст), член Національної спілки художників України (1987), голова правління Маріупольської організації Національної спілки художників України. Заслужений художник України (2009).
Народився 21 жовтня 1952 року на острові Сахалін (СРСР, Росія). Десятирічним хлопцем переїхав із батьками в Україну, до міста Жданова (нині Маріуполь). Навчався у місцевій школі № 36, по закінченні якої з 1971 по 1973 роки проходив службу у Збройних силах СРСР. У період 1973–1975 років працював у художньо-виробничих майстернях на заводі «Тяжмаш», наприкінці 1975 року перейшов до художньо-виробничого комбінату Спілки художників України у Жданові (Маріуполі). З цього часу починається творча діяльність митця, його участь у виставках: спочатку у міських та обласних (1973-1978), а з 1979 р. – у республіканських і міжнародних.
Займався самоосвітою та опануванням художніх і графічних технік. Став одним із засновників відомого товариства альтернативного мистецтва «Маріуполь-87».
Роботи С.О. Баранника зберігаються у фондах НСХУ, Міністерства культури України, музеях України, Росії, Польщі, Палестини, у приватних колекціях Італії, Канади, Німеччини, Польщі, Росії, США, України, Франції.
С. О. Баранник розкриває свої світоглядні позиції, будує власний світ емоцій і почуттів у малярстві та графіці.
На виставці представлені натюрморти, пейзажі, абстрактні і фігуративні полотна. Майстер використовує особливу техніку, яка створює відчуття, що ви дивитеся не на живопис, а на килими дуже тонкої роботи. Художник багато експериментує з колірною гамою і формою, що надає його творам неповторний авторський стиль.
Свої образи художник називає знаками. Його знаки – це умовне, узагальнене, асоціативно наповнене виображення сутностей, понять, субстанцій, що творять, по суті, власну реальність митця. З натурою художник не працює. Свої образи-знаки він створює на основі асоціативного мислення, що ґрунтується на реальності. Побачене, придумане, те, що залишилось у пам’яті, у свідомості та підсвідомості, С.О. Баранник зберігає у надійних символах – мовчазних квітках, задумливих рибах, сумних вовках, загадкових обличчях, – за допомогою яких моделює дійсність, створює, по суті, нову реальність. Знаки, символи – першооснова світу – у свою чергу створені з малих елементів, будівельний матеріал тут – колір, лінія, мазок, пелюсток, химерна площина. Центром композицій виступає образ Людини, який нерозривно пов’язаний із земним середовищем. Навколишній світ перетворений автором у знаках. Небо символізують птахи та хмари, воду – риби, землю – дерева, квіти, трави і тварини, які постійно супроводжують Людину. Світ знаків С.О. Баранника відкритий для розуміння, це ясний, добрий світ, що пізнає сам себе. Його лаконічні умовні фігуративні композиції, побудовані на округлих декоративних об’ємах різних ритмів, різної фактури, об’єднаних силуетною лінією, які заповнюють усю площину картини, створюючи однакову напругу кожного сантиметра поверхні. Прикметна ознака творів С.О. Баранника – рух через силуетну лінію, яка з’єднує усі елементи композиції. Художнику легко вдається зіграти трагедію і насолодитись радістю.
Ця художня інформація створена для передачі глядачам, розрахована їх розуміння, фантазію, асоціативне мислення.
«Людина прийшла у цей світ творити, душа зобов’язана працювати, це корисно, у першу чергу, для самого себе, – упевнений С.О. Баранник. – Для мене творчість – важкий процес втілення задуму у знакову систему і систему образів, яка виростає на її основі. І чудово, якщо мої роботи зацікавлять інших! Це означає, що почалося відчуження задуму від художника і передача його через твір глядачеві. Це означає, що народжується непередбачувана художня реальність. Від мистецтва не потрібно чекати повторення життя, воно покликане творити особливу субстанцію. Художня реальність може бути паралельна історії, але вона ніколи не буває її зліпком, її копією».
Твори С.О. Баранника, представлені на виставці, складаються з кількох серій: Світ Ідей, Світ Землі і Світ Гармонії. Створюючи експозицію, автор умовно розділив її простір на частини, кожна з яких наповнена полотнами унікального «світу».
«Світ Ідей» включає дитячі та жіночі образи, які нагадують геометричні фігури без виражених індивідуальних характеристик – немає очей, лише порожні овали. Згідно із задумом автора Світ Ідей являє Всесвіт, що містить внутрішній Образ.
«Світ Землі» втілений матеріально. Образи і форми цього циклу відрізняються ґрунтовністю і вагомістю. Особи зі «Світу Землі» мають індивідуальні риси і подовжені пропорції. Фігури тут важкі, конусоподібні, з довгими носами. Через матерію має вдосконалюватися душа.
«Світ Гармонії» є прихистком для високодуховних істот, де Жінка – політ вищої гармонії, уособлення усього найкращого, що є в житті; де гармонійний образ Жінки неможливий без усвідомлення світу ідей і світу землі.
І ще одна суттєва деталь. У кожній роботі С. О. Баранника відображений настрій самого художника, стан душі у той момент, коли пензль торкається до полотна. Його картини можуть бути сумними і хуліганськими, веселими і зухвалими, стриманими і задумливими. І все ж кожна з них так чи інакше, але присвячена Жінці. У творчості С.О. Баранника образ Жінки є неймовірно ємним знаком: Жінка – це і прародителька Єва, і Богоматір, яка подарувала людству Спасителя, саме жінка дає життя і при цьому залишається таємницею, яка уособлює образ всієї світобудови.
На одній з найвідоміших картин С. О. Баранника – «Знак польоту» – жінка у довгому селянському одязі і з немовлям на руках. Який тут, запитаєте, політ? Так найзвичайніший – політ щасливого материнства, радості, закоханості у життя, політ радісної молодості і здоров’я. Політ доброго світла, що лине з полотна художника у душі глядачів.
Іншу роботу, у якій торжествують жіночність і материнство, так і названо С. Баранником – «Знак літньої гармонії». Зелена травичка, ласкаве сонце, ніжна молода мама. І крихітна дівчинка в панамці. З пташкою і квіткою в руках. Цю картину можна було б назвати і знаком світової гармонії, у якій знаходиться місце для усього сущого.
Поза сумнівом, майстер перебуває у невпинному потоці розвитку традиції: етноментально, естетично, морально, стилістично він розвиває здобутки української образотворчості початку ХХ ст. (Давид Бурлюк, Іван Кулець, Зоя Лісовська та ін.), являючи водночас ремінісценції французького живопису й архітектури 1910-1920 рр. (Озанфан, Ле Корбюзьє та ін.). Минуле і сучасне – у дивному синкретичному сплетінні.
Як би кому не хотілося подати українську художню культуру як щось вторинне, відстале, «окраїнне», – нічого з того не вийде, бо мистецькі здобутки наших майстрів пензля промовисто говорять самі за себе. Сергій Олексійович Баранник – один із них.
Виставка триватиме до кінця травня, тому усі бажаючі зможуть скласти власну думку про роботи легендарного метра українського андеграунду Сергія Баранника.
Марина Попкова
