Дмитро Чвала. Відгомін барвистої палітри
11 жовтня виповнюється 95 років з дня народження полтавського художника Дмитра Чвали (1928-2009), живописні твори якого, виконані в яскравій імпресіоністичній манері, продовжують полонити серця шанувальників мистецтва.
Дмитро Андрійович Чвала народився на Полтавщині, в селі Якимове Великобагачанського району. Зростав у бідній селянській родині. Рятуючись від голоду в 1930-х роках сім’я перебралася на Кубань, жила в станиці Тернавська, де майбутній художник у 1935 році вступив до школи-семирічки. Проте завершити навчання не вдалося. Війна, загибель на фронті батька змусили п’ятнадцятирічного юнака взяти на себе відповідальність за утримання родини. Працював плугатарем, листоношею в колгоспі. Вже згодом, після повернення на Батьківщину, зміг реалізувати своє покликання – служити мистецтву.
У 1950 році Дмитро Чвала був прийнятий на роботу до художньої майстерні Полтавського міськпромкомбінату. З цією організацією, що переживши цілий ряд структурних перебудов, змінила не одну назву, пов’язана майже вся творча біографія митця. Не отримавши спеціальної художньої освіти, секрети живопису він опановував, працюючи поряд з такими художниками як Віталій Шаховцов, Андрій Сербутовський, Анатолій Гонтар.
Робота, яку доводилося виконувати, була далекою від творчої. Стінгазети, гасла, плакати, портрети вождів та передовиків виробництва у техніці сухого пензля не приносили задоволення. Тому вільний час Дмитро Чвала намагався присвятити пленерному живопису. Адже природа з її неймовірною мінливістю твердо володіла душею митця. З часом, особливо після більш тісного спілкування з Віталієм Шаховцовим, випускником Харківського художнього інституту, прийшло розуміння про необхідність здобуття професійної освіти. У 1952 році Дмитро Чвала здійснив спробу вступити до художнього вишу в Харкові. Проте на відмінно склавши іспити зі спеціальних дисциплін – рисунок, живопис, композиція, він не зміг подолати конкурс через низьку загальноосвітню підготовку. Подібні труднощі спіткали в той час багатьох молодих людей його покоління. Скрутне матеріальне становище та сімейні обставини і в подальшому житті не дозволили художникові досягти поставленої мети.
Справжньою мистецькою школою для Дмитра Чвали стали Будинки творчості художників. З кінця 1950-х до середини 1980-х митець неодноразово побував у Гурзуфі, Ялті, Сенежі, Седніві, Хості. Ці систематичні відвідування дали йому потужний стимул до творчого зростання, принесли незабутні зустрічі з Володимиром Сингаївським, Василем Чегодаром, Олександром Шовкуненком, Юрієм Богородським, Олегом Васильєвим і навіть американським художником Рокуелом Кентом. Загалом в Будинках творчості художник побував не менше 14 разів.
Під час одного з таких заїздів в Седнів відбулась його доленосна зустріч з народним художником УРСР Миколою Глущенком. Відвідавши підсумкову виставку, влаштовану за правилами перебування в Будинку творчості, визнаний майстер схвально відгукнувся про роботи Дмитра Чвали. Згодом М. Глущенко не раз рекомендував роботи Д. Чвали до участі в престижних виставках, а в 1969 році зі словами: «А ви знаєте, я вже давно слідкую за вашими успіхами, я хотів би дати вам рекомендацію у спілку художників», – запросив до себе додому. Все життя Дмитро Чвала пам’ятав ці слова й влаштований йому сердечний прийом. До СХУ його прийняли в тому ж 1969 році. Показово, що ще дві необхідні рекомендації він отримав від відомого українського живописця Василя Чегодара та полтавського скульптора Корнія Посполітака. З моменту створення Полтавської обласної організації СХУ в 1970 році Дмитро Чвала 10 років поспіль виконував обов’язки її секретаря. Завжди вів активну виставкову діяльність. Роботи художника побували на обласних, республіканських і міжнародних виставках.
В останні роки життя митець дуже страждав від порушення зору. Він перестав працювати, припинив брати участь у виставках. Коло його спілкування звузилось, а ім’я почало забуватися. Не менш тяжким випробуванням стало для нього пограбування майстерні, втрата значної частини всього доробку.
Завдяки зусиллям колективу Полтавського художнього музею (галереї мистецтв), який взявся за організацію персональної виставки художника, Полтава в 2006 році заново відкрила для себе творчість Дмитра Чвали. «Я щасливий тим, що живу мистецтвом, яке подобається людям», – говорив на її відкритті розчулений увагою митець. Більшість робіт з тієї виставки він продав, сподіваючись зібрати кошти на операцію по відновленню зору. Картини викликали неабиякий інтерес і досить швидко знайшли своїх власників. Однак операція не дала бажаних результатів. Взятися за пензель художник більше не зміг.
Розпорошення творчої спадщини Дмитра Чвали, яке сталося ще за життя художника, нині суттєво ускладнює її дослідження. Чималий період виставкової діяльності митця, початок якої сягає середини 1950-х років, публікація творів, які експонувалися на виставках у Полтаві, Києві, Кременчуці, Лубнах, Велико-Тирново, вказують на великий доробок, проте навіть приблизної кількості створених ним робіт не встановлено. Відомо, що Дмитро Чвала насамперед захоплювався живописом, віддаючи перевагу таким його жанрам як пейзаж, натюрморт, портрет. Скласти думку про його творчу манеру дозволяє збірка творів художника з колекції Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.
Полотна Дмитра Чвали промовисто свідчать про його імпресіоністичні погляди. Це картини-враження, створені в мить таких сильних почуттів, викликаних красою навколишнього світу, що здатні збуджувати відповідні переживання і в душі глядача. Художник не керувався в своїй творчості вибором мальовничого краєвиду, найперше що його цікавило – це стан природи, для зображення явищ якої він кожного разу добирав найвиразніші засоби. Тому роботам притаманна емоційно забарвлена палітра, з колоритом, який стрімко видозмінюється – від дзвінкого, яскравого – до врівноваженого, а подекуди навіть приглушеного. Так само різниться й техніка письма. Виразне тяжіння митця до пастозного темпераментного живопису й експресивного мазка, інколи корпусного, часом широкого, має низку варіацій покликаних якнайкраще забезпечити виконання поставленого завдання.
У портретному жанрі Дмитро Чвала також демонстрував доволі оригінальний творчий метод. Віддаючи належне класичному уявленню про портрет, художник велику увагу зосереджував, як на зображенні обличчя, так і на показі внутрішнього стану портретованого. Важливу роль в створенні образу відводив побудові композиції. Але найголовнішим для нього залишався барвистий світ, яким він наповнював портрет і який вочевидь пов’язував із зображеною особою. Такими є й портрети творчих особистостей з Полтави – поета Федора Гаріна та художника Анатолія Хоменка.
Твори Дмитра Чвали зберігаються в колекціях Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, Лубенської галереї мистецтв, в приватних збірках України й зарубіжних країн.
Полтавському художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка сьогодні належить 11 творів цього самобутнього живописця. Ряд з них, зокрема, полотна «Осіннє вбрання», «Осінній пейзаж», «Рання осінь», «Дерева над водою» та «Натюрморт з букетами квітів» надійшли в минулому, 2022 році від Миколи Васильовича Малика. Щедрий дарунок небайдужого полтавця – це не лише вияв шанобливого ставлення до творчості талановитого художника, але й важливий внесок в справу збереження нашої загальної культурної спадщини, в якій живопис Дмитра Чвали вже встиг посісти своє гідне місце.
Світлана Бочарова
