19 жовтня 2018 року у великій виставковій залі Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка відкрито персональну виставку Руслани Анічиної «Перетин».
Руслана Анічина – художниця, графік, ілюстратор, дизайнер, художній редактор, керівник арт-майстерні ГО «Клуб «Квітень», член НСХУ, лауреат Полтавської міської премії ім. В.Г. Короленка, чергової зустрічі з роботами якої поціновувачі мистецтва в Полтаві завжди чекають з цікавістю й нетерпінням. Адже передбачити, якими саме будуть її твори цього разу, – неможливо. Авторка продовжує розвивати свій непересічний талант, експериментувати, дивувати й до кожної виставки знов і знов знаходити свіжі прийоми для того, щоб виплеснути назовні ще трохи сяйва дивовижного внутрішнього світу.
Художниця працює у широкому діапазоні технік і жанрів. Якщо свого часу її знали, насамперед, як авторку вишуканої графіки, то зараз вона не менш відома як живописець. А герої ілюстрацій до улюблених книг в її творчості цілком комфортно співіснують зі сміливою абстракцією. Утім, слід зазначити, що для Руслани Анічиної експерименти й використання таких різних форм – це не намагання знайти свій шлях у мистецтві, як це буває у початківців, а абсолютно свідоме звертання зрілого майстра до того, що найповніше відповідає потребам самовираження на певному етапі. І хоча поява кожної її роботи викликана внутрішніми причинами, картини також завжди знаходять відгук і визнання глядачів, викликають резонанс, а іноді – й шок, щоправда, досить м’який і відсвіжуючий, немов рясний дощ після тривалої посухи…
Ніхто не зміг би сказати, коли Руслана Анічина сформувалася, як митець. Руслана Миколаївна народилася 27 серпня 1968 року на Полтавщині. Малювати почала ще в ранньому дитинстві. Батьки це захоплення заохочували, 1979 року віддали дівчинку навчатися до Полтавської дитячої художньої школи, яку вона закінчила 1983 року. Роки навчання у цьому закладі згадує з теплотою, насамперед, завдяки улюбленому вчителеві – відомому художнику Григорію Волкову, який не намагався загнати самобутній талант учениці у жорсткі штучні рамки, а бережно плекав його дивовижний паросток.
А 1986 року дівчина вступила на архітектурний факультет Полтавського державного технічного університету ім. Ю. Кондратюка, де їй пощастило зустріти ще одного прекрасного наставника – кандидата архітектури Валерія Трегубова, який дуже багато зробив для того, щоб цей паросток таланту зміцнів, розквітнув і знайшов своїх поціновувачів. «Я дякую Богові за те, що Він звів мене з Русланою, – писав Валерій Трегубов 1995 року. – Протягом двох місяців я вчив її основам композиції. Після чого зрозумів, що вчити її неможливо, навіть неприпустимо. Вона, здається, завжди була Майстром. Її роботи завжди були геніальними, неперевершеними, унікальними». Вже у студентські роки Руслана успішно брала участь у виставках і конкурсах, в тому числі – міжнародних, її роботи розходилися по приватних колекціях.
Після навчання у вишу у 1991 році, продовжувалася художня, виставкова і конкурсна діяльність. Знаковою подією для художниці стала перша персональна виставка «Істерична принцеса», яка відбулася у липні 1995 року у художньому салоні Полтавської організації НСХУ. В експозиції були представлені графічні роботи, які високо оцінили спеціалісти й тепло сприйняла публіка, про них з’явилися схвальні відгуки у пресі. Багато хто пам’ятає ці роботи дотепер і, безперечно, буде радий знову з ними зустрітися: частина цих графічних творів представлена в експозиції виставки «Перетин».
Де б не працювала Руслана Анічина, в її житті одне з чільних місць завжди посідало мистецтво, як, наприклад, під час викладання у студії малюнку при Палаці дитячої та юнацької творчості (1996–1997 роки). Так було і залишається під час роботи у громадській організації «Клуб «Квітень» (з 1998 року). Тут завдяки художниці мистецтво стало частиною життя учасників групи творчого самовираження арт-майстерні «Клубу «Квітень», яку вона очолює протягом багатьох років від моменту створення й дотепер. Водночас завжди працювала над новими творами, показувала їх на виставках, брала участь у конкурсах, ілюструвала різноманітні видання тощо.
…Події 2013 – 2014 років – Майдан, Революція Гідності, окупація Криму, початок бойових дій на Сході змінили життя нашої країни і кожного її громадянина. Вони показали, наскільки крихким і нестабільним є світ, в якому ми живемо. Для Руслани Анічиної усвідомлення цього стало поштовхом для того, щоб глибше зануритися у мистецтво, поспішаючи зробити у цій царині якнайбільше. Останні чотири роки стали найбільш плідними для неї, як для митця. Ряд проектів, велика кількість виставок в Україні й за кордоном, в тому числі – чотири персональні, вступ до Національної спілки художників України, участь мистецькому проекті «Арт-місія», отримання премії ім. В.Г. Короленка – це лише частина зробленого за цей період.
Робота триває, розкриваючи все нові й нові грані таланту Руслани Анічиної. Вона не заспокоюється на досягнутому й не почиває на лаврах, продовжуючи творити, регулярно представляючи здивованому світу чергові результати своєї праці, скромно сприймаючи визнання й славу, які заслужено до неї приходять, і знову поринаючи у роботу. При цьому вона не намагається задовольняти суспільні запити або малювати тільки ті речі, які існують тут і зараз, а пише лише те, що саме приходить зі снів, уяви і мрій, перебуваючи на перетині хиткого світу підсвідомості та реальності. І на цьому перетині народжується чисте мистецтво, яке радує чи бентежить, пробуджує чи заколисує, захоплює чи приголомшує. Твори Руслани Анічиної запам’ятовуються, спонукають відійти від шаблонного сприйняття і абсолютно нікого не залишають байдужими.
«Навчання та набуття ремесла – важлива складова становлення художника, та все ж в мистецтві найважливішим є саме вивільнення – вивільнення від, рамок, стереотипів, шаблонів, масок», – говорить художниця. Додамо, що це потрібно також і для адекватного сприйняття мистецьких творів. І виставка «Перетин» – чудова нагода вкотре зустрітися з творчістю талановитого майстра та вивільнити у спілкуванні з її роботами й свою власну суть.
В експозиції виставки «Перетин» представлені 104 твори графіки й живопису різних періодів, починаючи з 1988 року і до наших днів, в тому числі – нові, які експонуються вперше.
Анна Козельська
