Виставка “Щедрий дар музею” створена на основі фондової збірки Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка, присвячена Дню Конституції. Вона складається з картин українських художників, виставки яких проходили в музеї вже в часи незалежної України. Твори відносяться до нових надходжень фондової колекції. Важливим є те, що до експозиції ввійшли роботи представників різних українських шкіл – полтавської, київської, харківської, кримської, маріупольської, одеської… У поєднанні вони дозволяють зрозуміти сучасні українські мистецькі тенденції.
Виставка носить еклектичний характер, демонструє захоплення живописців навколишнім і внутрішнім світом: мотивами природи, людськими характерами, філософськими роздумами, містичністю сприйняття. В експозиції – пейзажі, міські пейзажі, марини, натюрморти, портрети, абстрактні композиції – твори, що народжені у мистецькому просторі України.
Перлинами експозиції є роботи Володимира Колеснікова (1951-2014), художника з активною громадською позицією, якому належала ідея спорудження у Полтаві великої художньої галереї. Його роботи «Смак граната» (2003) 6та «Корида» (2003) 16ніби насичені різнополюсною силою. «Смак граната» – філософське осмислення жіночої сили – твір легкий за сприйняттям, написаний у пастельних тонах. На полотні – томна жінка, білі гори на горизонті і плоди гранатового дерева як потужні філософські символи. Сюжет картини вводить глядача в стан розслабленого споглядання, занурює в невагомий простір містичного спостереження.
Все навпаки у сюжеті картини «Корида»: вогняна кольорова гама, напружена фігура тореадора, яка випромінює владу над твариною; знекровлене тіло бика, що припав на коліна. Перед нами не тільки сюжет специфічної культури Іспанії. Твір «Корида» – це вдала спроба відтворити образотворчими засобами суть чоловічої сили – динаміку дії.
Мерехтливий бузковий колорит у «Жіночому портреті» (1987) 9 пензля Ніни Божко – представниці київської школи живопису – допомагає розкрити характер задумливої жінки на полотні: сильної, мудрої, з унікальною історією життя. Художниця використовує акуратний мініатюрний мазок для моделювання обличчя і широкий – для створення фону. У такий спосіб вона акцентує увагу саме на обличчі як дзеркалі людської душі.
Експресивною манерою письма, сучасною подачею відрізняються полотна ще одного представника київської школи – Едуарда Бєльського – «Осінь. Полтавщина» (2011) 21 та «Арлекін» (2008) 13. Завдяки специфічному розгонистому мазку роботи художника завжди впізнавані.
Монументальному полотну Едуарда Бєльського «Арлекін» притаманна декоративність, мінімалістичність у побудові образу.
У пейзажі «Осінь. Полтавщина» використано складну кольорову гаму. Художник майстерно оперує плямами, ніби натякаючи на існування об`єктів, і таким чином надає змогу глядачу стати співтворцем художнього простору.
Дахи містечка в опаленій сонцем долині на полотні «Околиці старого Куско» 26, киянина Віктора Кузьменко створюють горизонтальну динаміку у композиції роботи.
Підсилена вертикальними лініями кипарисових дерев, вона породжує відчуття умиротворення, містичної присутності у перуанських Андах.
Творчість представника харківської живописної школи Віктора Ковтуна репрезентована міським пейзажем «Харків. Наш Гоголь» (2009) 15. Сюжет картини переносить нас в осінній харківський парк, а імпресіоністична подача створює чарівливий осінній настрій.
Робота іншого представника Харківщини Михайла Сватули – полотно «Старий місток» (2010) 29 свідчіть про класичні витоки професійності майстра. Стриманий в кольорі, «прозорий» пейзаж легкий за сприйняттям.
У стан вдалої творчої штудії занурює сюжет картини кримчанина Олександра Криушина «Літнім вечором» (2009) 5. Веранда, мольберт, шезлонг, квіти на столі, завершена картина на етюднику – художник відтворює власний творчий простір. Теплий колорит і символізм предметів насичує полотно відчуттям приємної втоми і спокою.
Прозорістю відрізняється натюрморт «Півонії» (2011) 2 ще одного представника кримської школи – Олександра Шабадея. Художник вдало поєднує яскравий колорит головного об`єкта композиції – букету півоній – з ніжними, пастельними тонами периферії натюрморту. Варто акцентувати увагу на експресивній манері письма, на легкому, майже «летючому» мазку, який є основою авторського стилю цього потужного майстра сучасного живопису.
Яскраве враження викликає картина ялтинця Степана Джуса «Берег моря» (2008) 1. Живописна техніка митця відрізняється коротким, характерним мазком.
Особливий стиль властивий художнику-кримчанину Олександру Мар`яхіну. Завдяки йому і використанню теплої кольорової гами, він створює світлий, ніби ілюзорний, образ дівчини на портреті «Доброго ранку, Феня!» (2009) 22.
Ще одна представниця Криму Тамара Теплова та її, майже класичний, натюрморт «Братики» (1982)8. Художниці притаманна «аскетична» манера письма. Яскравим квітам на полотні вона протиставляє стримане за кольором тло, що створює відчуття простоти і легкості.
Творчість художника з міста Світловодськ Сергія Новікова представлена портретом-композицією «Бабка» (2010) 18. Майстер використовує у цій роботі один з напрямків живопису 70-х років минулого століття: тяжіння до монументальності. Зеленому кольору протиставляє червоний в тінях, авангардно поєднує композицію і портрет, за допомогою чого яскраво розкриває характер жінки на полотні.
Полотно «Осінній мотив» (2012) 24представника міста Івано-Франківськ Михайла Дейнеги відрізняється яскравістю колориту, своєрідною авторською манерою.
Одеську школу живопису представляють дві роботи авангардиста Григорія Вовка «ПортретОдеси» (2002) 17 та «Східний мотив» (2011) 28. Художник понад сорок років живе і працює в Одесі. Попри вплив нонконформістів, віднайшов у мистецтві свою індивідуальність. Його роботам притаманне містичне заглиблення, відчуття ілюзорності буття, оперування символікою і легкість у побудові образу, духовний інстилізм. Його творчість базується на динаміці, безкінечному процесі руху.
Живопис Олександра Кари у виставковій експозиції також репрезентує Одещину. Його твір «Весняне таїнство» (2011) 19 – символічний по суті і ніжний за сприйняттям – містична сублімація міфів, легенд, казок і образу жінки як життєдайної сили.
Сумська школа живопису представлена трьома роботами художника Івана Гапоченка. Пейзаж «Ті, що залишилися» (2011) 27 відрізняється виваженим колоритом, гармонійною складною кольоровою гамою, своєрідною манерою письма. Художник майстерно передає у картині відчуття стану, що з’являється після боротьби і перемоги, проводить філософську паралель між людьми і деревами. Два інші пейзажі «Село Шпилівка» (2015) 20 і «Дорога на Прохорівку» (2010) 25 легкі за сприйняттям, мають яскраву кольорову гаму і вдало передають настрій різних станів природи.
Твір «Повінь» (2013) 3 сумського художника Олександра Чередниченка, написаний в експресивній манері, має стриману кольорову гаму. Митцю притаманний особливий «нервовий» мазок, за допомогою якого він вдало передає весняну напругу землі, особливий стан природи, що прокидається.
Загадковий світ жіночої природи, умілі руки нашої землячки, яка мешкає у Сумах, майстрині Віри Сіробаби-Климко, втілили у двох композиціях «Легенди лісу» (2004) 31та «Яблуко спокуси» (1997) 30. Збільшені до казкових розмірів фрукти завмерли у примхливій вібрації фарфору поруч з тендітними образами романтичних жінок. Такий підхід до творчого вирішення декоративних композицій допоміг авторці наблизитись до розгадки таємниці жіночої природи через відтворення досконалості окремих її складових.
Живописне полотно художника-графіка, уродженця Полтавщини, Андрія Гети – стриманий у кольоровій гамі зимовий краєвид «Останні промені» (2007) 4. Твір демонструє живописний талант художника, для якого олійні фарби з роками стали основним засобом образотворчого вираження.
Маріупольську школу живопису представляють відразу чотири художники В. Харакоз, О. Бондаренко, С. Баранник, С. Кирилов.
Світлою кольоровою гамою, авангардним підходом у передачі об’єктів вирізняється з поміж інших абстрактна робота Володимира Харакоза «Місто біля моря» (2016).
Абстрактна композиція Олександра Бондаренко «Untit Led 1” (2012) – філософська алюзія на тему поєднання значущих для мистецтва квадратів – червоного і чорного – та їх взаємодії у русі і просторі.
Серед експонатів виставки впізнавані за стилем і подачею твори художника Сергія Баранника – «Знак круга» (2017) 12та «Знак Турції 1» (2017)14. Роботи відрізняються своєрідною стилізацією предметів і образів, стриманим, майже монохромним, колоритом.
Широка манера письма притаманна художнику Сергію Кирилову. У картині «Лілії» (2017) 23 він вправно поєднує фрагментарно покладений мастихіном, основний фон і тонкий у лініях – верхній. Яскрава кольорова гама роботи створює особливий святковий настрій. Белютін Елій Михайлович (1925-2012) – російський художник, педагог і теоретик мистецтва, представник московської школи живопису. Бабуся художника, княжна Марія Микитівна Гриньова (в дівоцтві Курбатова) провела дитинство і юність у містечку Ромодан на Полтавщині, де її батько, Микита Курбатов, був начальником залізничної станції.
Твір «Портрет бабусі (Марії Микитівни Гриньової) з кицькою» (1946) 7– символ одвічного пошуку, без якого не існує справжнього Митця. У ній художник постає майже як класичний майстер, і тим цікавіше розкривається особистість самого автора тому глядачу, якому відомі твори Елія Михайловича Белютіна – продовжувача традицій російського авангарду, людини важкої і, водночас, цікавої долі.
Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка з радістю презентує колекцію творів художників, що здобули визнання в Україні та за її межами. Приємно, що джерелом натхнення сучасних українських митців є мирне життя: природа, люди, речі, філософські роздуми, містичні переживання. Важливо, що збірка живопису репрезентує різні українські художні школи і течії.
P.S. Червоним позначений порядок розташування творів у відеопрезентації
