Сучасне українське образотворче мистецтво настільки різноманітне, що спроба виокремлення в ньому усталених художніх течій, напрямків і стилів виглядає майже нереальним завданням. Відтоді як нав’язування творчості запрограмованої ідеології відійшло в минуле, митцями з особливою силою заволоділо прагнення до самореалізації. Демонструючи невичерпність образно пластичного арсеналу візуального мистецтва. вони переосмислюють творчу спадщину своїх визначних попередників, творять новий естетичний сплав, кожен – свою неповторну авторську амальгаму.
Так навіть на тлі цієї феєрії, що нині панує в живописі, яскрава індивідуальність почерку полтавського художника Сергія Роя не лишається непоміченою. Виставки його творів побували не тільки в цілому ряді міст України, але й у Росіх, Польщі, Фінляндії, США, всюди знаходячи палкий відгук у глядача, примножуючи коло шанувальників його творчості.
Сергій Рой – полтавський художник: “Мої картини не під «колір стіни». Вибір стиля залежить від того , яку мету художник переслідує , і які задачі він ставить собі на весь свій творчий шлях. Творчий процес , і логічний результат цього процесу – це є одкровення автора.
Мої картини не під «колір стін». Я їх наповнюю змістом , який називається «дія». Але вони мають висіти на стіні , та бути частиною колекції справжнього колекціонера , який цінить замисел та внутрішнє наповнення картини , її зміст. Вони дуже різняться між собою, бо я люблю експериментувати.
Мої картини не під «колір стін». Я підхожу до задуму майбутньої картини , як режисер до майбутнього фільму. Зміст моїх картин дуже асоціативний. В них треба не побачити, а відчути внутрішнім чуттям. Якщо колекціонер придбав хоч одну з моїх картин, це означає, що ми з ним співзвучні у філософському ставленні до мистецтва, і до життя в цілому , ми – однодумці.
Мої картини не під «колір стін». Вони змушують трохи мислити. Концепція дуже проста , і в той же самий час і складна. Ніхто не хоче дуже себе напружувати зайвими фізичними діями. Мої картини складні за своєю концепцією, але , якщо вони змушують замислитись (за зізнанням моїх колекціонерів так і є) , а не просто любуватись тільки кольором чи плямою ,
то це вже успіх для мене.
Мої картини не під «колір стін». У моїх картинах-притчах є особиста річ , не схожа на будь-яку іншу – це символізм . Художник , як ніхто інший сприймає і відчуває світ через свою призму . В цьому напрямку я не єдиний . Тому мій стиль можна віднести до «символічного концептуалізму».
Художня освіта:
1971-1974 –Полтавська дитяча художня школа.
1981-1986 – Харківський художньо промисловий інститут.
Творчий шлях почався з дитячих конкурсів періоду навчання в дитячій художній
школі . Продовжився в період навчання в інституті. Триває по сьогодні.
Приватні колекції: Пан Роман Купчинський (США, Нью-Йорк), Д-р Ульф Бетманн
(Німеччина, Гамбург), Пані Моніка Платек (Польща, Краків).
Роботи знаходяться у приватних колекціях: США, Німеччина, Австралія, Англія,
Австрія, Україна, Польща, Ізраїль, Ірландія, Нова Зеландія, Китай, Тайвань, Франція,
Нідерланди, Японія.
Ліза Шаміна (Рой): “Малюю – значить я живу! Я з дитинства мріяла бути художником, бути як мій тато. У 10 років батьки записали мене до художньої школи. По суті, я малюю змалку, мене завжди захоплювала можливість перенести на папір всі свої враження. Свої перші серйозні картини я почала малювати звичайною синьою кульковою ручкою. І тоді я зрозуміла, що картина може бути чорно-білою та головне передати всю красу та гармонію природи, її форми, лінії. Я почала малювати графічними матеріалами коли мені було 19 років (це була кулькова ручка, трохи згодом відкрила для себе туш та перо). Трохи пізніше, вже у 24 роки, моє серце полонила акварель і ось уже 5 років не перестаю відчувати її. Найбільше мені подобається малювати тварин, рослини, морські, гірські, лісові пейзажі, а також міські вулиці, архітектуру, деталі (а ось вони особливо кайфові!). Своїми картинами я хочу дати можливість глядачеві згадати, наскільки красива природа, що треба пам’ятати про те, що ми повинні берегти її, а ще зупиниться і послухати природу, послухати себе, знайти світ і гармонію всередині себе та з навколишнім світом. Що мене надихає? – Уся краса, створена нашим Творцем, мій чоловік, мої рідні, музика та гра на фортепіано, а також уся краса, створена людьми. Моя задача – прославляти Ім’я Господнє, дарувати радість і тепло усім, хто дивиться на мої роботи!”
Художня освіта:
2013 – 2017 – Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія
Кондратюка»
2017 – 2019 – Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Участь у виставках:
2018 – спільна виставка з Сергієм Роєм “Погляди Душі”, Полтавський художній музей
(Галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка
2018 – Виставка Вірменських Художників України Полтава, Україна.
2021 – Виставка “Мистецтво З Вірменським Корінням”; Спілки Вірмен В Україні “Урарту-Ванк”, Полтавський художній музей (Галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка
Картини заходяться: у приватних колекціях у таких країнах – Австралія, Америка, Німеччина, Норвегія, Бельгія та інші, а також у таких містах України – Полтава, Чернівці, Одеса, Київ та інші.
