“Живопис я не залишу до кінців днів моїх, в ньому – моя любов і відрада…” М.О. Донцов
26 листопада виповнюється 145 років від дня народження українського художника, вчителя, культурного діяча Матвія Олексійовича Донцова (1877-1974). Він належав до покоління полтавських митців, які пройшли через історичні випробування ХХ століття. Прожив майстер 97 років, насичених подіями, боротьбою, коханням та творчістю. Його мистецький доробок налічує півтори тисячі живописних робіт.
Матвій Донцов народився у повітовому містечку Золотоноша на Полтавщині (тепер Черкаська обл.). Професійну освіту здобув у Київському художньому училищі, у пейзажній майстерні Володимира Карловича Менка (1856-1920), яке закінчив у 1913 році. З початку 1920-х років Матвій Олексійович із дружиною Юлією Іванівною переїхав до Полтави. Подружжя оселилося в будинку по вул. Колонійській, 32 (зараз вул. Сковороди) в кв. №2, про що є свідчення у «Будинковій книзі для прописки громадян…», яка зберігається у Державному архіві Полтавської області.
Юлія Іванівна походила із заможної родини. Після закінчення вищих педагогічних курсів здобула професію фребеліжи (професійний педагог у дошкільному вихованні). У Полтаві працювала в дитячому садочку, брала участь у відкритті дитячих будинків для сиріт та безпритульних. Для Матвія Олексійовича дружина була першою та найвірнішою подругою та порадницею у житті, але інколи й критикувала його роботи.
У 1940 році в Полтаві Матвій Донцов познайомився з Катериною Білокур (1900-1961), яка вперше привезла свої роботи для експонування на виставці. Матвій Олексійович став одним із прихильників її таланту та всіляко сприяв становленню феномена Катерини Білокур для культурного простору України, а надалі і для всього світу. З того часу подружжя Донцових стали близькими друзями для художниці з Богданівка та пристрасними пропагандистами її таланту. «Мої дорогі друзі…» – так зверталась до них у своїх листах Катерина Василівна.
У мистецьких колах Полтави Матвій Олексійович відігравав вагому роль в організації та проведенні обласних і республіканських виставок. Разом з ним експонентами були такі полтавські художники, як Марк Брукман, Леонід Векштейн, Соломон Розембаум, Віктор Магденко, Дмитро Ангельський, Іван Орлов, Павло Горобець, Антон Федоренко.
У своїй творчості Матвій Донцов віддавав перевагу пейзажу та натюрморту. Його пейзажі вирізняються красою, правдивістю та поетичністю. Художник однаково майстерно передавав як велич панорамного зображення, так і ліричність тихого куточка затишного саду. Для його робіт характерне зображення природи в різні пори року, підкреслене одним локальним кольором, без штучного прикрашання. Натхнення на створення саме таких полотен художник отримував на численних пленерах. «Для цих пейзажів, – відзначав майстер, – я беру мотиви найближчі мені й найхарактерніші для природи України – безкраї лани, ліси, річки та інтимні тихі затоки. Такі річки, як Дніпро, Ворскла, Рось та інші, до яких я щоразу звертаюсь у своїх роботах, і тепер не перестають захоплювати мою уяву. Чудова наша Батьківщина, і моє завдання – передати її красу глибоко, щиро. Без зовнішніх ефектів».
Натюрморти Матвія Олексійовича сповнені свіжістю вологих квітів, фактурністю тканини, фаянсу та ароматом фруктів. Кожен твір має свій колорит та свій настрій.
