Колектив музею щиро вітає з професійним святом медиків! Зичимо міцного здоров’я, уклінно дякуємо за щоденну подвижницьку працю зі збереження життя та здоров’я співгромадян!
У рамках світової ініціативи ЮНЕСКО «Заради життя», метою якої є висловлення засобами мистецтва солідарності, підтримки і поваги лікарям та всім тим, хто перебуває на передовій боротьби з коронавірусом, Національний заповідник «Софія Київська» став ініціатором Всеукраїнської акції подяки #музейникивдячнімедикам, яку підтримали полтавські музеї: вхід до закладів для працівників медичної сфери буде безкоштовним протягом місяця (за пред’явлення відповідного посвідчення). Запрошуємо вас, шановні друзі, відвідати музей, отримати наживо естетичну насолоду та позитивні емоції)
У подарунок медикам онлайн-виставка квіткових натюрмортів з музейного зібрання!
Художники в усі часи зображували квіти. Є вони на античних фресках, сторінках старовинних манускриптів, творах давніх майстрів Сходу, на полотнах доби Відродження, в натюрмортах голландських майстрів ХVII століття. У ХІХ столітті бачимо їх на полотнах імпресіоністів, пізніше –творах представників багатьох художніх течій ХХ століття. Розмаїття форм і кольорів квітів дарувало майстрам пензля натхнення, викликало прагнення передати неперевершену красу і щедрість природи. Квіти володіють особливою мовою. Вона символізує наші почуття, настрій, надію. У зібранні Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) ім. Миколи Ярошенка квітковий натюрморт представлений у виконанні художників різного часу та різних художніх напрямків. Майстрів об’єднує бажання відтворити світ краси квітів, який сповнює душу людини піднесеним почуттям повноти життя.
У творчості відомого художника, яскравого представника модерну, ІванаМясоєдова (1881-1953) зображення квітів зустрічається часто. Ними він прикрашає жіночі образи, милується гілкою квітучої магнолії і відтворює її на полотні, соковито і яскраво змальовує соняшник. На архівних фотографіях Іван Мясоєдов позує у вінку з квітів. Полтавський художній музей має найбільшу в Україні колекцію ранніх робіт художника. Серед них – вишуканий квітковий натюрморт “Троянди”, написаний в 1911 році.
Світ квітів Катерини Білокур (1900-1961) особливий. Важка життєва доля самобутньої художниці з села Богданівка не змогла затьмарити її великої любові до живописної української природи. Вона шукала відповіді на питання, яка сила створила такі розмаїті барви, що їх не передати точно жодною фарбою, жодним пензлем. Художниця намагалась відтворити дивовижні форми та неповторний колорит світу рослин. «А квіти я буду малювати і малювати, бо я так люблю над ними працювати, що і слів не знайду, аби висказати ті почуття до їх любові – моєї великої любові!». Чотири твори Катерини Білокур прикрашають експозицію музею. Це – «Квіти в тумані» (1940), «Квіти» (1942), «Півонії» (1946), «Пшениця, квіти, виноград» (1950-52). Полотна викликають неймовірні почуття та магічний вплив на чутливу людську душу.
Другом і порадником для Катерини Білокур був художник Матвій Донцов (1877-1974). Відомий як майстер пейзажного жанру, він приділяв увагу й натюрморту. Художник стверджував, що з раннього дитинства його чарували квіти, тому створені їм композиції: «Лісові квіти» (1945), «Лілеї та петунії» (1945), «Великі жоржини» (1960) – гармонійні та щирі.
Твір «Хризантеми» належить пензлю художника Івана Орлова (1875-1950). Він жив у Полтаві, викладав малювання, працював художником-декоратором у міському театрі. Зображені майстром ніжні квіти хризантем символізують шляхетність душі, їх пелюстки ледь помітних відтінків трепетні і невагомі, співзвучні тихій мелодії.
Інші почуття викликає у нас натюрморт “Квіти” художника Миколи Глущенка (1901-1977). Створений у 1948 році, твір вражає яскравим колоритом, багатобарвністю, невловимим почуттям руху. Микола Глущенко – відоме ім’я в українському образотворчому мистецтві. Він – автор кількох тисяч картин і етюдів, експонент багатьох мистецьких виставок. Серед жанрових пріоритетів майстра – пейзажі й натюрморти. Але цікавий він не тільки своєю художньою майстерністю, а також складним, неординарним життям, пов’язаним з історичними подіями бурхливого ХХ століття.
Чудодійна сила квітів, гармонія їх краси панує в натюрмортах українських художників, випускників Київського та Харківського художніх інститутів, Григорія Хижняка (1899-1975) – твір «Півонії» (1948), Тамари Хитрової (1913-1991) – твір «Айстри» (1950), Олександра Луньова (1909-1978) – твір «Троянди» (1976), майстра з Закарпаття Івана Костика – твір «Квіти».
Полтавському художньому музею належить полотно «Півонії» (1925) пензля російського митця Олександра Герасимова (1881-1963). Імпресія, з якою виконаний твір, надає відчуття цінності кожної миті життя людини. Цю творчу манеру автор перейняв у свого вчителя, відомого російського художника та послідовника імпресіонізму в живопису Костянтина Коровіна.
Викликає теплі почуття натюрморт «Півонії» полтавського художника, учня відомого графіка Леоніда Векштейна, учасника бойових дій Другої світової війни, Григорія Ступенка (1925-2012).
Живописним обдаруванням сповнені полотна художниць Полтави, наших сучасниць. Авторка творів «Вечірній букет. Іриси» (1979), «Бульдонежі» (1982), «Тигрові лілії» (2008) Світлана Чорна віднайшла свій власний живописний стиль, поєднуючи експресивну манеру письма і декоративні прийоми. Втілення земної краси передано в квіткових натюрмортах Алли Тимошенко («Натюрморт», 2008) і Юлії Сторожевої (Бали) («Квітнуть піони», 2012).
