10 грудня 2025 року виповнилося б 75 років Ліоліні Григорівні Безугловій (1950-1994) – талановитій полтавській художниці.
Ліоліна Григорівна Безуглова-Шинкаренко народилася 10 грудня 1950 р. в Полтаві, в сім’ї військовослужбовця. Із шкільних років захоплювалася музикою і малюванням. Паралельно відвідувала художню та музичну школи, які закінчила у 1967 р. При вступі до вишу віддала перевагу художній освіті. У 1969 р. вступила до Харківського художньо–промислового інституту, який закінчила у 1974 р. Фах опановувала під керівництвом талановитого графіка Володимира Спиридоновича Ненадо (1935-1981). Після інституту працювала у Полтавській дитячій художній школі (1974-1981), з 1981 – у Полтавському державному педагогічному інституті (тепер Полтавський національний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка). Була викладачем, ст. викладачем, з 1992 р. – доцентом. Розробила програми навчальних дисциплін: «Графіка», «Живопис», «Кольорознавство», для студентів вищих педагогічних закладів освіти. У 1989 р вступила до СХУ.
Твори Ліоліни Безуглової демонструвалися на виставках в Україні та за кордоном. Сьогодні вони зберігаються в Дирекції художніх виставок НСХУ (Київ), в ряді українських музеїв, у приватних збірках в Україні і далеко за її межами.
Життя обірвалося рано – померла в Полтаві, 12 вересня 1994 р.
Свій творчий шлях художниця розпочала з графіки. Навіть темою своєї дипломної роботи обрала ілюстрації до новел Василя Стефаника. Улюбленими різновидами графічного мистецтва були для неї літографія, офорт і монотипія, в яких вона досягла значних результатів. Начитана, з широким колом інтересів, серед яких філософія, поезія, музика, вона вміла одним штрихом наповнити свою роботу емоційним зарядом, передати цілу гамму почуттів. Ліоліна Безуглова гаряче сприйняла новаторські, бунтарські ідеї мистецтва 1970-х рр., які стали відображенням значних зрушень, шо відбувались в тогочасному суспільстві, стала на шлях заперечення набридлого офіційного соцреалізму та пошуку нових форм і методів самовираження, для чого вдавалась до використання стильових особливостей супрематизму, експресіонізму, сюрреалізму. В основі її художньої манери було органічне поєднання кращих традицій реалістичної школи і сміливого новаторства, що становило живильну силу тієї доби. Одним із її найбільших досягнень у сфері графіки став триптих «Маруся Чурай» (1984), де через образ легендарної піснярки художниця з великою силою показала вічну енергію жіночності – трансцендентну і позачасову.
Офорт «Натюрморт з вишеньками» (1985) привертає увагу ніжністю і теплотою вишуканих форм, їх глибоким символічним трактуванням й майже невловимою і разом з тим відчутною присутністю жінки.
Тема жінки, її краси, ролі і статусу проходить через всю творчість Ліоліни Безуглової, знаходить особливий вияв у її живописі – експресивному, динамічному, позначеному власним, індивідуальним стилем. Кожна картина – це справжній вибух почуттів і емоцій. Вони вражають ритмом, пластикою, колоритом, підпорядкованим внутрішній динаміці безперервного руху, який в більшості варіантів, показаний через легкий і вільний політ. Творчість давала художниці сили піднятися над буденністю, надихала на філософське осмислення буття. Творчість була її головною пристрастю. Значний інтерес в цьому сенсі становить створений нею на початку 1990-х рр. великий цикл, що отримав назву «Passion» (у пер. – пристрасть, захоплення, азарт). З року в рік, з несамовитим азартом вона знову і знову бралася за пензель і, створюючи нові полотна, давала їм порядкові номери. Цикл «Passion», був її стрімким, але на жаль перерваним злетом. Останні картини його датуються 1994 роком, який став і останнім роком її життя.
Живописні твори Ліоліни – чотири картини із циклу «Passion» – «Passion II», «Passion VII», «Passion VIIІ», «Passion ІХ», написані відповідно у 1992, 1993, 1993, 1994 рр., а також дві роботи із циклу заснованому на українській міфології і фольклорі – «Відьма» і «Відьма на півні» та полотна «Діалог»(1990) «Навала»(1990), «Полотно»(1990), «Утеча» (1990), «Різдво» (1989) подаровані музею чоловіком художниці – Володимиром Безугловим у 2023 році.
Світлана Бочарова
