Володимир Григорович Колесніков

41
Кожен митець торує свій шлях у мистецтві – нелегкий, звивистий, довгий, однак завжди унікальний і неповторно-вигадливий. Справжній митець постійно йде вперед, невпинно і вперто, ранячи душу терням критики, тішачи серце лавровими вінками успіхів, поспішаючи за провідною зіркою дарованного Богом таланту. Народний художник України Володимир Григорович Колесніков (01.05.1951-28.06.2014) був саме таким. Його життєвим кредо і життєвою місією було творити, творити щомиті й щодня, творити упродовж усього життя.
 Усе, до чого торкалася рука митця (а це і монументально-декоративне мистецтво, і станковий живопис, і графіка, і дизайн), наповнювалося життєдайною силою таланту. Його творчий доробок, а це понад 3 тис. творів – монументальні розписи, живописні полотна, графіка, скульптура – сьогодні належить Світу. Твори художника стали надбанням 22 музейних збірок  та приватних колекцій найрізноманітніших куточків земної кулі, зокрема таких країн як Україна, Росія, Швейцарія, Німеччина, Франція, Малайзія, США, Бельгія, Японія.
Володимир Колесніков народився 1951 року в м. Луцьк. У його роду були знані артисти, художники, офіцери. Зростав майбутній митець у Полтаві, куди  родина переїхала у 1955 році. Саме це місто він безмежно любив до останнього подиху, саме до нього повертався, аби помилуватися мальовничими краєвидами, насолодитися прохолодою парків і красою зелених вулиць, саме тут він черпав натхнення і снагу. Уже із трирічного віку Володимир Колесніков починає малювати.
Він здобув чудову професійну освіту: спочатку навчався у Харківському художньо-промисловому інституті, потім, коли у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва відкрили відділення монументального живопису, він перевівся до Львову, 1978 року закінчив цей факультет і отримав неймовірно складну, творчу,  спеціальність художника-монументаліста.  По завершенню навчання у 1978-1982 рр. працював у Мордовії, де виконанав цілий ряд монументальних робіт, після чого повернувся до Полтави.
Володимир Григорович не спинявся ні на мить: постійно працював над удосконаленням власної майстерності, обмірковував кожну роботу, багато філософствував, а ще постійно подорожував, любив пізнавати найвіддаленіші куточки рідної  землі і відкривати для себе нові і звабливо-незвідані обрії  закордоння. Його маршрути сплітаються у химерно-красиві мережива: Полтавщина, Київщина, Вінниччина, Крим і Карпати, Норвегія, Далекий Схід, Мордовія, Японія, Словаччина, Німеччина, Хорватія, Іспанія, Португалія… Найчастіше це були автомобільні маршрути, митця абсолютно не лякала недоступність того чи того пункту, тої чи тої країни, не спиняли труднощі. Сила волі і велика допитливість не дозволяли стояти на місці. Мандри Володимира Григоровича не були суто туристичними, адже він не лише насолоджувався новим і незвіданим, але водночас активно працював: готував матеріал для цінних виставок, що ознайомлювали відвідувачів із красою природи, людей, звичаїв у  різних культурах. Такі персональні виставки з’являлися і в Україні, і закордоном майже щороку протягом останніх 15 літ життя майстра. Можна лише уявити, якою любов’ю до своєї справи і якою снагою до праці він володів!
Понад десять років Володимир Колесніков працював над мистецьким проектом «Рух у просторі і часі…», що був присвячений танцювальному мистецтву. Унікальна техніка живопису у поєднанні з графічною лінією відбивають на полотні гармонійну пластику танцю, нестримність музики і руху, невпинність мистецтва у всіх його формах і проявах.
Протягом останніх дванадцяти років свого життя В. Г. Колесніков  працював на посаді  завідувача кафедри рисунка та живопису Київського національного університету технологій та дизайну, уповні реалізовуючи ще й непересічний педагогічний хист. Саме він став засновником та ідейним натхненником кафедри, гуртуючи навколо себе талановитих і завзятих – колег та студентів, – з якими щедро ділився уміннями, досвідом, життєвою енергією і світлом душі. Його поважали й любили, ним захоплювалися, йому довіряли.
Філософія у кольорі – ось як можна коротко, але містко схарактеризувати творчий спадок художника. Розмаїття його інтересів і майстерності вражає: свіжість пейзажів і соковиті барви натюрмортів, образи прекрасних жінок, характеристична точність портретів. Кожен штрих і мазок наповнені смислом, кожна деталь невипадкова у мозаїці неймовірно естетичного витвору. Не сотні, а тисячі картин, виконаних акриловими чи олійними фарбами, пастельних полотен та графічних аркушів, розміщені у музеях та галереях, а також  приватних колекціях України й світу.
Володимир Колесніков ставився до творчості відповідально і віддано, прагнув до точності й досконалості навіть у начерках. Вимогливість до себе і вроджений художній смак, філософське бачення світу і естетичне замилування життям, постійне самовдосконалення і еволюція мистецьких поглядів проступають у кожній картині. Гармонія і динаміка, експресія і рефлексія, переливи і контрасти, колорит традиції і новизна сучасного поєдналися у неповторній палітрі його творчого таланту.
Скеля. (Автопортрет). 1994
Скеля. (Автопортрет). 1994
Смак граната. 2002
Смак граната. 2002
Привиди. 2004
Привиди. 2004
Півонії. 2007
Півонії. 2007
Полтава для Володимира Колеснікова була місцем його особливої прихильності і любові: тут пройшло його дитинство, безтурботні юнацькі роки, відбулось становлення його як особисті та як майстра, тут завжди чекала на нього у рідній домівці мама. Полтавський період творчості митця (1982-1998 рр.) ознаменований неймовірним злетом його обдарування. Саме у ці роки майстер, оволодівши старовинною технікою настінного малярства,  при якій фарби наносили на сирий тиньк, виконав монументальні розписи медичної академії (1982), аеропорту (1984-1985), автовокзалу (1986), кінотеатру в м. Лубни (1987), музичної кімнати в будинку-інтернаті, та ряду інших на теренах Полтавщини. За спогадами друзів, Володимир Колесніков особливо пишався фрескою у медичній академії. Він говорив, що саме там втілилась його мрія про те, що людство коли-небудь зможе побороти таке страшне лихо як рак. Художник  ніби заповів у алегоричній формі майбутнім лікарям берегти найцінніше – Життя.
Монументально-декоративний розпис "Майбутня перемога медичної науки над раком". 170 кв. м. 1982
Монументально-декоративний розпис “Майбутня перемога медичної науки над раком”. 170 кв. м. 1982
Монументально-декоративний розпис "Майбутня перемога медичної науки над раком". 170 кв. м. 1982
Монументально-декоративний розпис “Майбутня перемога медичної науки над раком”. 170 кв. м. 1982
Монументально-декоративний розпис "Майбутня перемога медичної науки над раком". 170 кв. м. 1982
Монументально-декоративний розпис “Майбутня перемога медичної науки над раком”. 170 кв. м. 1982
Фреска по сирому тиньку. "Маруся Чурай". 48 кв. м. Фойє 2-го поверху будівлі автовокзалу у Полтаві. 1986.
Фреска по сирому тиньку. “Маруся Чурай”. 48 кв. м. Фойє 2-го поверху будівлі автовокзалу у Полтаві. 1986.
Фрагмент фрески по сирому тиньку. "Маруся Чурай". 48 кв. м. Фойє 2-го поверху будівлі автовокзалу у Полтаві. 1986
Фрагмент фрески по сирому тиньку. “Маруся Чурай”. 48 кв. м. Фойє 2-го поверху будівлі автовокзалу у Полтаві. 1986
Людина неспокійної вдачі, сповнена ідеями як зробити цей світ краще, Володимир Колесніков,  став ініціатором  відкриття у Полтаві дитячої художньої галереї імені Саші Путрі (1994). Євген Васильович Путря, батько дівчинки, пригадує, як Володимир Колесніков одного разу прийшов до них додому, подивився на малюнки Сашеньки, зібрав їх докупи, пішов до міського голови Анатолія Кукоби і зумів його переконати, що творчість цієї дитини треба увічнити. І сьогодні ця справа продовжує жити у залі дитячої творчості імені Саші Путрі Полтавського художнього музею, у проведенні дитячих конкурсів, які з міських перетворились спочатку на всеукраїнські, а згодом і на міжнародні. Ім’я Сашеньки стало відомим цілому світу завдячуючи Володимиру Колеснікову.
 У 1996 році з  ініціативи Володимира Колеснікова у Полтаві було відкрито галерею «Парсуна», яка стала справжнім культурно-мистецьким центром життя міста. Там  художники отримали змогу показувати свою творчість, обговорювались ідеї, напрямки розвитку сучасного мистецтва, взагалі народжувались ідеї. Тогочасні виставки Володимира Колеснікова та його друзів по пензлю були незабутніми.
Потім було засновано творче об’єднання «Мистецтво». Сам Володимир Колесніков був дуже успішним художником, його роботи купували, і йому не треба було б дбати про те, щоб інші художники могли також розвивати свою творчість. Але об’єднання «Мистецтво» було створено саме для того, щоб дати можливість полтавським художникам проявити себе, друкувати власні каталоги, організовувати виставки у Києві, Харкові, інших містах і не тільки в Україні. Вкладались величезні кошти в розвиток мистецтва живопису, скульптури, графіки, полтавський осередок став стартовим майданчиком для багатьох.
Саме Володимиру Колеснікову належить ідея будівництва у Полтаві галереї сучасного мистецтва. Очолюване ним творче об’єднання “Мистецтво” виступило замовником проекту будівлі Галереї мистецтв — нинішнього приміщення Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.
Наприкінці 90-х настав той момент, коли провінційна і патріархальна Полтава стала замалою для Володимира Колеснікова, сповненого грандіозних задумів, і він переїхав до Києва,  де продовжував втілювати у життя свої творчі ідеї, підтримувати художників. Однак із Полтавою художник продовжував пов’язувати усі головні етапи  власного сходження, тому саме на суд полтавців поспішав подати результати своїх найвагоміших звершень. Полтавцям добре запам’яталися тематичні виставки Володимира Колеснікова – «Рух у просторі і часі», створену ним у 2008 році на основі циклу «Танець», якому художник присвятив понад десять років творчого життя та «Подорож у всесвіті почуттів» (2010), полотна якої виникли під враженнями подорожей по Карелії, Криму, Карпатах, Полтавщині, Абхазії, Словенії, Хорватії та Греції.
Свідченням батьківської гордості за синів, які гідно продовжують родинну справу стала виставка трьох художників Колеснікових – Володимира, Володимира-молодшого та Дмитра, відкрита у квітні 2014 року під назвою «Україна-Португалія». Це вже згодом виставки вирушили у вояж іншими містами України, першими ж їх глядачами стали жителі Полтави.
Володимир Колесніков був щирим другом Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка. У період 2008-2014 років він передав до його колекції цілий ряд кращих своїх творів, серед яких «Карнавал», «Лебедине озеро», «Смак граната», «Перед бурею», та інших (всього 15 робіт), гідних виставлятися у найпрестижніших музеях світу, надзвичайно збагативши, таким чином, музейне зібрання живопису.
Володимир Колесніков був взірцем рідкісної справжності і реальним підтвердженням того, що природна обдарованість, генетично успадкована культура, людська чуйність і вроджена гідність, посилені волею і жагою до життя, не можуть бути схильні до девальвації і деформуватися під тиском сьогохвилинних обставин. Здавалося, що він зроблений з такого міцного людського матеріалу, який міг протистояти будь-яким життєвим негараздам, творчому сум’яттю, тяготам і хворобам. Однак 28 червня 2014 року серце талановитого митця і великого патріота Полтави Володимира Колеснікова, виснажене важкою хворобою, зупинилось. Для рідних, близьких, друзів, усіх, хто хоча б один раз спілкувався з ним, митець  був утіленням життя, і змиритися з тим, що його не стало,  дуже важко. Тому не дивно, що одразу виникли  ідеї вшанування та увічнення його пам’яті.
Протягом 2015-2017 років у Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка та Галереї сучасного мистецтва «Jump» відбулись  виставки, присвячені пам’яті митця. Вони були створені на основі живописних та графічних творів Володимира Колеснікова різних періодів його творчого життя: пейзажів, натюрмортів, ню, складних багатофігурних композицій, картин, що представляли цілий ряд тематичних циклів, виконанню яких майстер віддавав перевагу.
Метою  минулорічної виставки було  не лише віддати данину пам’яті, а й зібрати кошти на виготовлення і встановлення меморіальної дошки на честь народного художника України Володимира Колеснікова. Ідея увічнення пам’яті майстра належить директору Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) Ользі Курчаковій. Автором  ескізного проекту меморіальної дошки є син Володимира Колеснікова –  художник Володимир Колесніков молодший.
Автор-виконавець – скульптор, друг художника Тарас Цюпа.
12 червня 2018 року по вулиці Анатолія Кукоби, 17/2 меморіальну дошку народному художнику України  Володимиру Григоровичу Колеснікову було відкрито.
До відкриття меморіальної дошки долучилося чимало полтавців, передусім великих шанувальників таланту Володимира Колеснікова. Особливі слова подяки маємо висловити Сергію та Ліліані Бєлашовим, які пожертвували значну частину коштів, Олексію Петренку, Тетяні Грицай, Тарасу Гунченку, Людмилі Кожемяці, Андрію Хохлову, Михайлу Шлаферу, Полтавському Ротарі клубу, пересічним полтавцям-відвідувачам виставки та Ользі Курчаковій, директорці Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка, яка увесь цей час опікувалась проектом, і є також автором ідеї  увічнення імені видатного художника у назві нової полтавської вулиці.
Мистецький спадок Володимира Колеснікова – джерело натхнення для нових поколінь художників, дарує жагу до творчості й саморозвитку, прагнення до пошуків і здобутків, віру в себе й усепереможну любов. Безсумнівно,  ім’я митця буде вписане до класики українського живопису ХХІ століття.
Марина Попкова