Образ матері в українському живописі

68
Виставка «Образ матері в українському живописі» створена на основі фондової колекції Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка. Вона присвячена Міжнародному Дню матері, який у більшості країн світу відзначається у другу неділю травня. До цього свята наша держава офіційно долучилася 1999 року, відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 р. У 2018 році День матері припадає на 13 травня.
Одне із найзворушливіших свят має досить відому історію, що йде від британських традицій XVII століття – святкування в середині Великого посту так званої «маминої неділі» – Mothering Sunday, а також від першого офіційного відзначення Дня матері, яке відбулося в американському штаті Вірджінія у 1910 році, як відповідь на ініціативу Анни Джервіс з Філадельфії про вшанування матерів на державному рівні.
Хоча за своєю суттю — це свято вічності, як одвічною є й тема материнства в образотворчому мистецтві. Вона — у давньому іконописі і творах великих майстрів епохи Відродження. Мадонни Тіціана, Леонардо да Вінчі, Рафаеля залишили глибокий слід у світовій культурі. Саме образ жінки-матері у всі часи був ідеалом краси, яку Тарас Шевченко висловив незабутніми поетичними рядками:
«Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.»
У камені й металі, на папері й полотні митці століттями відтворювали своє власне бачення цього величного і прекрасного образу. Світова скарбниця образотворчого мистецтва вщент наповнена творами, присвяченими матері і материнству, але вони будуть з’являтися доти, поки існує людство. Досить цікава збірка живопису з означеної теми склалася й у фондах Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.
До музею картини надійшли в різний час і різними шляхами. Є серед них ті, що були передані Дирекцією художніх виставок України, завдяки діяльності якої музеї могли суттєво поповнювати свої колекції протягом ряду десятиліть минулого століття, є придбані музеєм і передані йому в дар. Хронологічно вони охоплюють період від 1920-х рр. до сьогодення, з яких майже кожне десятиліття позначене окремим полотном. Тому усі вони безкінечно різняться за стилем і технікою і разом з тим нерозривно поєднані благородною тематикою. Тут реалізм сусідить з соцреалізмом, а декоративний та філософський підхід з символічним звучанням. Є портрети і жанрові картини. Створені класиками українського живопису, такими як незрівнянний колорист Гаврило Глюк (1912-1983) (“Свято”, 1949) і майстер декоративно вибудованих композицій, в яких переважає ритм плавних хвилеподібних ліній, Ернест Контратович (1912-2009) (“Над колискою”, 1970). Представниками київської школи живопису — художницею Ніною Волковою, соцреалістичні картини якої сповнені мажорних барв щасливого буття (1917-1993) (“У вихідний день на Дніпрі”, 1951) і визначним реалістом, талановитим педагогом, закоханим у шевченківську тематику, Карпом Трохименком (1885-1979) (“Катерина”) — та відомими полтавськими живописцями, які мали значний вплив на розвиток регіонального мистецтва: Іваном Орловим (1875-1950) та Євгеном Любімовим (1925-2005) — світлі, ніжні образи дружини-матері “Мати з дочкою”1920-ті рр. (І. Орлов) та власної неньки — “Портрет матері” 1975-1977, а також жінки ошуканої, нещасної — картини з однойменною назвою, виконаної під враженням від прочитання поеми Тараса Шевченка “Наймичка” у 1964 р. (Є.Любімов).
На виставці також знайшли своє місце твори сучасних художників – Сергія Гнойового, Юрія Самойленка, Миколи Сіробаби – яким притаманна глибока змістовність, художнє трактування народних традицій, роздуми над доленосними подіями історїї, душевні переживання та складна система символів: “Зелена неділя. Спогади надій”. 2005, “Охоронці долі”. 2008, “Пострижини”. 1989.
Виставка носить камерний характер, на ній представлено всього 10 творів, проте кожен вартий уваги.
Світлана Бочарова, заступник директора з наукової роботи