Марія Костянтинівна Башкірцева

56

Ім’я Марії Костянтинівни Башкирцевої увійшло в історію образотворчого мистецтва та літератури одразу трьох країн – України, Росії та Франції. Проте без перебільшення можна сказати, що найбільшої популярності воно набуло на Полтавщині.

Полтавці свято бережуть пам’ять про короткі, але яскраві візити Марії Башкирцевої на батьківщину, про її перебування в Гавронцях і Полтаві. Пишаються тим, що одному з кращих фотохудожників України кінця XIX – початку XX століття Йосипу Хмелевському (1849 – 1924) припало відзняти Марію в національному вбранні. Інший відомий полтавець – історик і краєзнавець Іван Павловський (1851 – 1922), високо оцінивши творчий спадок Башкирцевої, вніс відомості про неї до своєї праці – «Короткого біографічного словника вчених і письменників Полтавської губернії з половини XVIII століття», яка вийшла друком 1912 року.

Марія Башкірцева у національному вбранні
Марія Башкірцева у національному вбранні. Фото Й. Хмелевського

У період 60 – 70-х років XX століття Полтава пережила свого роду бум підвищеного інтересу до життя і творчості художниці. Його наслідком стала ціла низка присвячених цій темі матеріалів на сторінках української періодики. На жаль, публікації рясніли прикрими помилками, уникнути яких на той час не вдалося навіть найсерйознішим дослідникам, адже головним джерелом їм слугував сфальсифікований «Щоденник». Тому поява в колекції Полтавського художнього музею в 1970 році трьох нових експонатів, що проливали світло на маловідомі факти творчого та життєвого шляху Башкирцевої, була сприйнята з великим ентузіазмом не тільки науковими співробітниками музею, а й широкою громадськістю міста.

Причину, з якої Полтави не виявилося серед міст України, що в 1930-ті роки отримали роботи Марії Башкирцевої з Російського Державного музею, встановити складно. Найбільш вірогідно, що серед тих, кому було доручено розподіл та передачу колекції, не знайшлося ні справжніх поціновувачів таланту художниці, ні знавців її земного шляху. Картини Башкирцевої потрапили до художніх музеїв Харкова, Сум та Дніпропетровська. Полтава ж, поблизу якої 12 листопада (24-го за новим стилем) 1858 року уперше побачила світ майбутня знаменитість і куди найперше поспішали дослідники її феномену, певний час не могла задовольнити той зростаючий попит. Тому дар доктора богослов’я Арманда Йона (Канада) прийняли з особливим захопленням. Дякувати справді було за що, подарунок виявився безцінним. До важкуватого пакунку увійшли: унікальний (подарунковий варіант) каталог виставки 1885 року – «Сatalogue des oeuvres de Mlle Bashkirtseff (Paris)», сторінка з французького журналу за 1910 рік з документальними фотографіями Марії Башкирцевої та альбом її власних ранніх малюнків.

З альбому малюнків М. Башкірцевої. Олівець. ПХМ ім. М. Ярошенка

З альбому малюнків М. Башкірцевої. Олівець. ПХМ ім. М. Ярошенка

     З альбому малюнків М. Башкірцевої. Олівець. Полтавський                       художній музей імені Миколи Ярошенка
Трепетне почуття охоплює будь-якого дослідника, коли він торкається цього альбому. Потерта, місцями забруднена фарбою обкладинка, на якій Марія Башкирцева прописними літерами вивела ініціали свого імені «М.Б.», здається, зберігає тепло її рук. У правому нижньому кутку вона поставила дату – «1877». Це був дуже важливий у її житті рік, коли, зробивши остаточний вибір на користь занять живописом, вона у жовтні вперше переступила поріг приватної паризької Академії Жульєна. Однак зміст альбому дозволяє датувати його значно точніше. Так, серед малюнків самої Марії в ньому знаходиться її портрет, виконаний, як указують дата і підпис, 9 березня 1877 року художником К.З. Кеннеді. Отже, Башкирцева почала користуватися альбомом значно раніше, ніж прийшла до Академії.

Ранні малюнки Марії Башкирцевої дозволяють говорити не стільки про професійні навички художниці, стільки про характер, цілеспрямованість та широке коло творчих інтересів цієї непересічної особистості. З 36 аркушів альбому заповнені лише 23. Тут знаходимо малюнок голови старого, художниці за мольбертом, портретні етюди, розробки композиційних прийомів, результати анатомічних вправ – власне, спроби самостійного оволодіння основами художньої майстерності. Наполегливо відображаючи оголену натуру, Марія була явно не задоволена своєю роботою. У пориві почуттів вона короткими, темпераментними штрихами перекреслила один із малюнків так, ніби вихлюпнула на нього всю злість, і відразу ж узялася за нову роботу. Їй більше вдавалися швидкі замальовки типажів, які опинялися в центрі уваги, ніж анатомічна точність пропорцій. Пізніше, під керівництвом досвідчених майстрів, Марія дуже швидко опанує академічні канони, а ось цей інтерес, який рано виявила її імпульсивна натура до внутрішнього світу простої людини, стане визначальним чинником усієї творчості художниці.

Серед малюнків, виконаних олівцем, є в альбомі і дві роботи сангіною, у яких художниця намагається знайти підходящий ракурс оголеної фігури з ангелом. Звертає на себе увагу етюд складної багатофігурної композиції карнавальної ходи, яку Башкирцева назвала «Діти, що збирають квіти» (цей та інші написи в альбомі люб’язно ідентифіковані та перекладені видавцем повного тексту «Щоденника» Марії Башкирцевої Люсіль Ле Руа). Потім іде багато чистих аркушів, і тільки на останніх знаходимо зображення руки з написом «Діна» та родзинку всього альбому – єдину роботу, що представляє пошуки моделювання фігури кольором, з використанням туші, білил та акварелі. Ранні малюнки Башкирцевої-учениці становлять інтерес насамперед як вагомий штрих яскравої творчої біографії художниці, чиї полотна сьогодні експонуються в кращих музеях світу.

Марія Башкірцева. "Автопортрет". 1880.
Марія Башкірцева. “Автопортрет”. 1880.

Уперше ранні малюнки Марії Башкирцевої з альбому, який зберігається в Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка, були опубліковані у 2008 році. Вони увійшли до ювілейного збірника, упорядкованого Тетяною Швець з нагоди 150-річчя від дня народження художниці – «Обраниця долі. Марія Башкирцева» (М.: Вече, 2008. – 248с). Того ж року кілька з них ілюстрували черговий випуск із серії «Художники Полтавщини», який був присвячений Башкирцевій і вийшов у світ за ініціативи Полтавської обласної організації НСХУ та за підтримки видавництва «АСМІ». Обидва видання, і московське, і полтавське, підняли на високий рівень справу популяризації художньої спадщини Марії Костянтинівни. Їх презентація відбулась у Полтаві, під час проведення Міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю від дня народження нашої видатної землячки, що проходила в Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка з виїзними засіданнями в місцях, пов’язаних з іменем художниці, – Гавронцях, Диканьці та Черняхівці. Тоді до Полтави прибули гості з Франції, Росії, США, ряду міст України. Сенсацією для багатьох стало оприлюднення документа з точною датою народження Марії Башкирцевої (понад століття вважалося, що вона народилася у 1860 році). Подив викликали прижиттєві фотографії художниці, її особисті речі, які вдалося віднайти і придбати в XXI столітті.

Марія Башкірцева. «Молода жінка, яка читає «Питання про розлучення» Дюма».
Марія Башкірцева. «Молода жінка, яка читає «Питання про розлучення» Дюма».

У 2013 році від дня народження нашої славетної землячки виповнилось 155 літ. 12 – 14 вересня була проведена наукова конференція. Не обійшлося й без чудового сюрпризу, який приготувала директор Фонду «Відродження пам’яті Марії Башкирцевої» Тетяна Швець: з початку роботи конференції протягом двох тижнів у Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка  експонувався шедевр молодої художниці, з яким вона дебютувала в паризькому Салоні 1880 року. Це портрет двоюрідної сестри Марії Башкирцевої Діни Бабаніної. У каталозі виставки 1885 року він опублікований під назвою «Портрет мадемуазель Діни». У Салоні робота демонструвалась як «Молода жінка, яка читає «Питання про розлучення» Дюма».

Понад 130 років ніхто нічого не знав про картину, що засвідчила появу нової талановитої художниці, до того ж освіченої, добре обізнаної у найзлободенніших питаннях життя французького суспільства (в той час Франція обговорювала закон про розірвання шлюбу, відголосок якого знайшов утілення у творі Дюма). Навіть під час проведення конференції у Ніцці дослідники змушені були використовувати неякісну давню фотографію згаданого твору. Тож справжнім дивом здалася поява цієї картини на аукціоні Sotheby’s. Тетяна Швець доклала всіх сил, аби придбати цей твір для майбутнього музею художниці. Що ж, кажуть, хто шукає, той знайде. Будемо вірити, що музей на батьківщині художниці справді постане, та в міру власних сил наближати цю вельми важливу для культурного життя полтавського краю подію. Адже творчість Марії Башкирцевої, її трагічна доля повсякчас викликають захват і співчуття численних шанувальників таланту художниці в усьому світі. Живе пам’ять про талановиту землячку й у серцях полтавців.

Світлана Бочарова, заступник директора з наукової роботи Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка