Фотовиставка Олександра Розума “Полтава духовна. Полтавці”

123

31 травня у великій виставковій залі Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка відкрито виставку Олександра Розума «Полтава духовна. Полтавці».
Він прокидається  удосвіта, щоб у певному ракурсі «зловити» промені вранішнього сонця, і полює за приголомшливим заходом сонця, що змушує серце завмирати від захвату.
Повз увагу цієї активної, працелюбної та закоханої у фотомистецтво, Полтаву та полтавців людини не проходить жодна подія, яка відбувається у місті. Кожна з його світлин зроблена натхненно та з любов’ю.
Олександр Миколайович РОЗУМ народився 21 вересня 1952 року у місті Носівка на Чернігівщині. Нащадок славетного козацького роду Розумів (Розумовських). Закінчив Чернігівське музичне училище імені Льва Ревуцького. Після строкової військової служби у Збройних Силах продовжував службу у військовому оркестрі. З 1998 року на пенсії, однак продовжує працювати. Свій вільний час присвячує улюбленій справі – фотографуванню.
Захоплення фотографією почалося ще у дитинстві. Батько-фронтовик, нагороджений за особисту мужність медаллю «За відвагу», привіз з Німеччини два трофейні фотоапарати та причандалля до них. Перебуваючи після поранення у шпиталі, Микола Розум опанував диво німецької оптики, захопився  фотографуванням. Так у родині Розумів з’явився перший фотограф. У 7-річному віці Олександр Розум зацікавився батьковим «скарбом», потайки хазяйнував у фотогосподарстві, за що хлопцеві частенько перепадало на горіхи. Але ж заборонене вабить ще більше! Поява нового, більш сучасного фотоапарату «Москва-5», викликала посилений інтерес у тодішнього першокласника, він продовжував таємно набувати досвіду, що  неодноразово призводило до засвічування фотоплівки, а вслід за цим – до викриття «злочину».
У маленькому містечку, де зростав Олександр Розум, ні гуртка, ані курсів чи школи фотографії не було.  Хлопчика усе більше почала приваблювати вулиця і батьки вирішили відволікти від бешкетування своєрідним способом: придбали найпростіший і найдешевший середньоформатний фотоапарат «Юнкор», призначений для дітей. (Юнкорами (юними кореспондентами) у СРСР називали  школярів,  які пробували свої сили у журналістиці). Так, у десятирічному віці Олександр Розум отримав свою першу камеру. Мама-фармацевт придбала ваги й необхідні фотохімікати, а батько подарував книгу з рекомендаціями тим, хто робить перші кроки у мистецтві фотографії, давав практичні поради, допускав до своєї «Москви-5».
З того часу, вже понад 50 років, Олександр Розум не розлучається з фотоапаратом і дивиться на світ довкола через об’єктив вірного друга. Своє дитяче захоплення фотографією він проніс крізь роки і без нього  свого життя він не уявляє.
Виставка «Полтава духовна. Полтавці» – перша у житті автора. В експозиції 169 світлин: портрети дорослих та юних полтавців, ландшафтні та міські пейзажі,  майстерно схоплені сценки багатогранного вуличного життя.
Люди на портретах Олександра Розума живуть: творять, сперечаються, говорять, співають, читають – або, навпаки, слухають, думають, дивляться, вчуваються.  Одні знаходяться у стані глибокого занурення у себе, інші – у  стані благосної  уваги до того, що відбувається.  Майже всі фотографії виконані під час подій, які збирають разом чимало людей: концерт, міське свято, таїнство хрещення, суспільно важливі події.
Камера вловлює стан людини в одну тридцяту мілісекунди.  Знімок навскидку.  Експо-мить.  Відображена миттєвість.  Зупинений момент.  Без постановки і підсвічування.  Все як є.
«Взагалі я дуже люблю фотографувати людей, але коли вони того не помічають. Так, це не завжди етично і правильно, але, я вважаю, що так виходять куди більш щирі зображення, ніж коли людина тобі позує,  – говорить Олександр Розум. – Мене завжди цікавило обличчя людини. Я багато фотографував на різних заходах, а потім дивився і дивувався – які обличчя!  У штовханині, у гущі подій я лише знімав.  Те, що «впіймала» камера, я бачив уже потім. У кадрі виявлявся відображний той одномоментний вислизаючий стан людини, який я не встигав сам помітити у метушні.  Поступово портрети стали подумки вибудовуватися у ряд.  І я вирішив робити серію «Полтавці».
Фотопейзажі Олександра Розума відображають красу і чарівність навколишнього живого світу, уособлюють красу полтавської природи у променях ранкового сонця і в час смеркання.  Кожен з представлених на виставці пейзажів по-своєму унікальний і неповторний. Фотопейзажі для Олександра Розума стали радістю життя. Саме цією радістю він охоче ділиться з усіма романтиками, любителями природи та мистецтва.
На світлинах Олександра Розума органічно поєднується наше сьогоднішнє з нашою історією. Ця виставка переконує, що історія – це не далеке минуле, а біографія народу, його душа. А душі без пам’яті не буває. Тому кожна світлина – це душа автора. Це пам’ять про те, що всі ми сьогодні є.

Марина Попкова