Експонат тижня – ікона Святителя Миколая

60

У Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка є сакральна пам’ятка загальноукраїнського масштабу –  ікона Святого Миколая Чудотворця.

Тривалий час ікону  з Миколаївської церкви містечка Диканька у законсервованому вигляді зберігали у фондах. Була вона надзвичайно пошкоджена. В інвентарній книзі вступу було зазначено: «…великі повсюдні осипи ґрунту і фарби. Зображення збереглося тільки ліворуч».

У 2009 році експонат почали реставрували фахівці Харківської філії національно-дослідного реставраційного центру України. Більше року тривали роботи. Був відкритий і розчищений шар фарби (вірніше, його залишки). Дошки були надзвичайно пошкоджені, отож, щоб відновити ікону у первозданному вигляді, такою, як вона була у XVIII столітті, було вирішено створити копію-реконструкцію. Цьому передувала надзвичайно велика науково-дослідницька робота, зокрема з вивчення традицій іконографії святого Миколая, адже оригінал зберіг лише 15 відсотків фарбового шару.  Реставратори (А.О. Погрібний, Т.І. Єрьоменко, О.С. Шутова) взяли дошку того самого розміру й за технологіями XVIII століття відтворили ікону. Якщо подивитися на мірту (головний убір), то на ній можна побачити досить умовний орнамент. Саме такий був типовим для іконопису того часу. На одязі залишилися орнаменти, на основі яких і відтворено інші його частини. Фахівці використовували надзвичайно дорогі матеріали, що були на оригіналі, зокрема сусальне золото. Розробка проекту реставрації харківськими науковцями проводилася безкоштовно. А за саму реконструкцію заплачено 10 тисяч гривень. Це відсотків 30 чи 40 реальної вартості цих робіт — відшкодували лише збитки за матеріали. Адже з музеями та державними установами  Харківська філія співпрацює на благодійних засадах, за що музейники дуже вдячні.

19 грудня 2010 року усі охочі уперше побачили  і оригінал, і реконструкцію.  Ікона Святителя Миколая має надзвичайну історичну та культурну цінність, дозволяє відвідувачам  уявити перед собою одного з головних діячів церкви, прирівняного до лику святих.

До речі, історія ікони надзвичайно цікава. За легендою, її знайшли селяни на лісовій галявині поблизу Диканьки. Неодноразові спроби перенести її до місцевого храму щоразу закінчувалися дивним чином: вона вранці опинялася там, де її знайшли. Леонтій Кочубей, на той час найбагатша людина Диканьки, зрозумів це як веління Господа збудувати церкву. І церкву збудували, освятили на честь Миколи Чудотворця. А диво-ікону розмістили у храмі. З року в рік ширилися чутки про дива, які творить образ. Тисячі прочан з усіх усюд поспішали до неї. Серед них якось опинилася і мати майбутнього літературного генія Марія Іванівна Гоголь-Яновська. Пішки прийшла вона з родового маєтку Яновщини. Була надзвичайно пригнічена страшним горем: не зважаючи на юний вік, встигла поховати двох діток, і прийшла просити милості Божої, аби Бог дав синочка. Пологи пройшли нормально, хлопчик з’явився на світ і його, на честь святого, назвали Миколою.