Дивовижний світ Руслани Анічиної

116
Фото О. Розума
Фото О. Розума
19 жовтня 2018 року у великій виставковій залі Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка відкрито персональну виставку Руслани  Анічиної «Перетин».
Руслана Анічина – художниця, графік, ілюстратор, дизайнер, художній редактор, керівник арт-майстерні ГО «Клуб «Квітень», член НСХУ, лауреат Полтавської міської премії ім. В.Г. Короленка, чергової зустрічі з роботами якої поціновувачі мистецтва в Полтаві завжди чекають з цікавістю й нетерпінням. Адже передбачити, якими саме будуть її твори цього разу, – неможливо. Авторка продовжує розвивати свій непересічний талант, експериментувати, дивувати й до кожної виставки знов і знов знаходити свіжі прийоми для того, щоб виплеснути назовні ще трохи сяйва дивовижного внутрішнього світу.
Руслана Анічина. Фото Ю. Кучерова
Руслана Анічина. Фото Ю. Кучерова
Художниця працює у широкому діапазоні технік і жанрів. Якщо свого часу її знали, насамперед, як авторку вишуканої графіки, то зараз вона не менш відома як живописець. А герої ілюстрацій до улюблених книг в її творчості цілком комфортно співіснують зі сміливою абстракцією. Утім, слід зазначити, що для Руслани Анічиної експерименти й використання таких різних форм – це не намагання знайти свій шлях у мистецтві, як це буває у початківців, а абсолютно свідоме звертання зрілого майстра до того, що найповніше відповідає потребам самовираження на певному етапі. І хоча поява кожної її роботи викликана внутрішніми причинами, картини також завжди знаходять відгук і визнання глядачів, викликають резонанс, а іноді – й шок, щоправда, досить м’який і відсвіжуючий, немов рясний дощ після тривалої посухи…
Ніхто не зміг би сказати, коли Руслана Анічина сформувалася, як митець. Руслана Миколаївна народилася 27 серпня 1968 року на Полтавщині. Малювати почала ще в ранньому дитинстві. Батьки це захоплення заохочували, 1979 року віддали дівчинку навчатися до Полтавської дитячої художньої школи, яку вона закінчила 1983 року. Роки навчання у цьому закладі згадує з теплотою, насамперед, завдяки улюбленому вчителеві – відомому художнику Григорію Волкову, який не намагався загнати самобутній талант учениці у жорсткі штучні рамки, а бережно плекав його дивовижний паросток.
А 1986 року дівчина вступила на архітектурний факультет Полтавського державного технічного університету ім. Ю. Кондратюка, де їй пощастило зустріти ще одного прекрасного наставника – кандидата архітектури Валерія Трегубова, який дуже багато зробив для того, щоб цей паросток таланту зміцнів, розквітнув і знайшов своїх поціновувачів. «Я дякую Богові за те, що Він звів мене з Русланою, – писав Валерій Трегубов 1995 року. – Протягом двох місяців я вчив її основам композиції. Після чого зрозумів, що вчити її неможливо, навіть неприпустимо. Вона, здається, завжди була Майстром. Її роботи завжди були геніальними, неперевершеними, унікальними». Вже у студентські роки Руслана успішно брала участь у виставках і конкурсах, в тому числі – міжнародних, її роботи розходилися по приватних колекціях.
Після навчання у вишу у 1991 році, продовжувалася художня, виставкова і конкурсна діяльність. Знаковою подією для художниці стала перша персональна виставка «Істерична принцеса», яка відбулася у липні 1995 року у художньому салоні Полтавської організації НСХУ. В експозиції були представлені графічні роботи, які високо оцінили спеціалісти й тепло сприйняла публіка, про них з’явилися схвальні відгуки у пресі. Багато хто пам’ятає ці роботи дотепер і, безперечно, буде радий знову з ними зустрітися: частина цих графічних творів представлена в експозиції виставки «Перетин».
Де б не працювала Руслана Анічина, в її житті одне з чільних місць завжди посідало мистецтво, як, наприклад, під час викладання у студії малюнку при Палаці дитячої та юнацької творчості (1996–1997 роки). Так було і залишається під час роботи у громадській організації «Клуб «Квітень» (з 1998 року). Тут завдяки художниці мистецтво стало частиною життя учасників групи творчого самовираження арт-майстерні «Клубу «Квітень», яку вона очолює протягом багатьох років від моменту створення й дотепер. Водночас завжди працювала над новими творами, показувала їх на виставках, брала участь у конкурсах, ілюструвала різноманітні видання тощо.
…Події 2013 – 2014 років – Майдан, Революція Гідності, окупація Криму, початок бойових дій на Сході змінили життя нашої країни і кожного її громадянина. Вони показали, наскільки крихким і нестабільним є світ, в якому ми живемо. Для Руслани Анічиної усвідомлення цього стало поштовхом для того, щоб глибше зануритися у мистецтво, поспішаючи зробити у цій царині якнайбільше. Останні чотири роки стали найбільш плідними для неї, як для митця. Ряд проектів, велика кількість виставок в Україні й за кордоном, в тому числі – чотири персональні, вступ до Національної спілки художників України, участь мистецькому проекті «Арт-місія», отримання премії ім. В.Г. Короленка – це лише частина зробленого за цей період.
Робота триває, розкриваючи все нові й нові грані таланту Руслани Анічиної. Вона не заспокоюється на досягнутому й не почиває на лаврах, продовжуючи творити, регулярно представляючи здивованому світу чергові результати своєї праці, скромно сприймаючи визнання й славу, які заслужено до неї приходять, і знову поринаючи у роботу. При цьому вона не намагається задовольняти суспільні запити або малювати тільки ті речі, які існують тут і зараз, а пише лише те, що саме приходить зі снів, уяви і мрій, перебуваючи на перетині хиткого світу підсвідомості та реальності. І на цьому перетині народжується чисте мистецтво, яке радує чи бентежить, пробуджує чи заколисує, захоплює чи приголомшує. Твори Руслани Анічиної запам’ятовуються, спонукають відійти від шаблонного сприйняття і абсолютно нікого не залишають байдужими.
«Навчання та набуття ремесла – важлива складова становлення художника, та все ж в мистецтві найважливішим є саме вивільнення – вивільнення від, рамок, стереотипів, шаблонів, масок», – говорить художниця. Додамо, що це потрібно також і для адекватного сприйняття мистецьких творів. І виставка «Перетин» – чудова нагода вкотре зустрітися з творчістю талановитого майстра та вивільнити у спілкуванні з її роботами й свою власну суть.
В експозиції виставки «Перетин» представлені 104 твори графіки й живопису різних періодів, починаючи з 1988 року і до наших днів, в тому числі – нові, які експонуються вперше.

Анна Козельська

Фото Ю. Кучерова
Фото Ю. Кучерова
Ю. Самойленко. А. Тимошенко. Фото І.Лотиша
Ю. Самойленко. А. Тимошенко. Фото І.Лотиша
М. Підгорний. Фото О. Розума
М. Підгорний. Фото О. Розума
А. Лавренко. Фото Л. Семеніхіної
А. Лавренко. Фото Л. Семеніхіної
О. Петренко. Фото Ю. Кучерова
О. Петренко. Фото Ю. Кучерова
О. Бєлявська. Фото О. Розума
О. Бєлявська. Фото О. Розума
Фото Ю Кучерова
Фото Ю Кучерова
Фото Л. Семеніхіної
Фото Л. Семеніхіної
Фото Л. Семеніхіної
Фото Л. Семеніхіної
Фото Л. Семеніхіної
Фото Л. Семеніхіної
Фото І. Лотиша
Фото І. Лотиша
Фото І. Лотиша
Фото І. Лотиша
Фото І. Лотиша
Фото І. Лотиша