Slow Art Day в онлайн-форматі

219
Цього року ми мали б проводити вже третій за ліком День неспішного мистецтва, до якого натхненно готувались і вже уявляли собі, як зустрічатимемо полтавців. Однак пандемія  COVID-19 та запровадженнея карантину змусили нас змінити формат і запросити охочих на онлайн-Slow Art Day, сенсом якого э повільне споглядання твору мистецтва, спостережливе вивчення деталей, розкриття для себе невичерпного світу мистецьких символів та підтекстів, пошуки емоцій усередині себе.
Для неквапливого споглядання обрали дивом уцілілу в роки війни картину «Квіти в тумані» (1940), яку  Катерина Білокур подарувала музеєві сама. Заздалегідь записали  3-хвилинне відео з кількома приближеннями та акцентами на окремих деталях твору. Одним із елементів презентації картини, звісно, не випадково,  стала пісня «Чи я в лузі не калина була» у виконанні народної артистки України Оксани Петрусенко.
Зробили завчасне оголошення про включення відео та прямий ефір на сайті музею та у фейсбук-спільноті.
О 15-тій годині Ольга Курчакова, мистецтвознавиця, директорка музею, звернулася до учасників онлайн-Дня неспішного мистецтва, запропонувавши абстрагуватись від карантинного настрою  та зануритись у живописний твір, подумки запитавши себе:   Про що я думаю, коли дивлюсь на цю картину? Які асоціації виникають у моїй свідомості (зорові образи, слова, почуття, спогади)? Яку назву я б дав (дала) твору? Чому саме цей музичний твір у виконанні саме цієї співачки обрали у якості музичної ілюстрації даної картини?  Які емоції залишились у мене після перегляду картини?
Протягом десяти наступних хвилин інтернет-користувачі, переглядаючі відео та фото картини, мали випробувати свою спостережливість, звертаючи увагу на деталі, дослухаючись до власних емоцій. Під час повільного споглядання охочі залишали коментарі.
Ольга Курчакова майже півгодини відповідала на запитання глядачів, відкриваючи таємниці Катерини Білокур. Учасників онлайн-Дня неспішного мистецтва, а їх виявилось 39, цікавили і сама картина, і факти біографії видатної художниці, і надзвичайне художнє обдарування авторки, і доля її творів. Онлайн-відвідувачі музею залишились одностайними щодо «Квітів у тумані»: хіба ж можна залишитися байдужим, не замилуватися, огорненими густою вологою поволокою квітами, які то тут, то там пробиваються крізь товщу туману яскравими спалахами барв. Протягом доби відео набрало майже дві тисячі переглядів – бажаючі неспішно насолодитись шедевром досі переглядають у зручний для них час.

Катерина Білокур. Квіти в тумані. 1940.
Катерина Білокур. Квіти в тумані. 1940.