Виставка з фондів музею “Микола Ярошенко. Живопис. Графіка. Скульптура”

47

Виставка “Микола Ярошенко. Живопис, Графіка. Скульптура” присвячена значній події в культурному житті міста Полтави — відзначенню 170-річчя від дня народження видатного полтавця, художника – Миколи Ярошенка, твори якого, такі як “Курсистка”, “Кочегар”, “Всюди життя” давно стали хрестоматійними.

Микола Олександрович Ярошенко народився в Полтаві 1 (13) грудня 1846 року. Батьки майбутнього художника прагнули щоб старший син продовжив сімейну традицію й обрав військову кар’єру (батько вийшов у відставку генерал-майором, мати була дочкою відставного поручика). У 1855 році 9-річного Миколку віддали на навчання до Полтавського кадетського корпусу, а через два роки перевели до С.-Петербурзького Першого кадетського корпусу. Освіту майбутній військовий інженер продовжив у Павлівському та Михайлівському училищах, а в 1867 році вступив до Михайлівської артилерійської академії, після закінчення якої понад 20 років ніс службу на патронному заводі в С.­Петербурзі.

Отримавши блискучу освіту в галузі військової справи, Микола Ярошенко ні на мить не полишав мрію про опанування художніми знаннями. Ще в ранньому віці, в Полтавському кадетському корпусі йому поталанило зустріти художника Івана Кіндратовича Зайцева, який звернув увагу на свого талановитого учня й став для нього першим наставником.

У Петербурзі Микола Ярошенко спочатку брав приватні уроки малювання у Андріяна Марковича Волкова, потім відвідував вечірні класи рисувальної школи Товариства заохочення художників, де викладав Іван Миколайович Крамський і насамкінець протягом 4-х років був вільним слухачем Академії мистецтв.

Знайомство, а згодом і міцна дружба з Іваном Крамським, визначили майбутню долю художника. Він, як і радив І.М. Крамський, заняття творчістю поєднав з військовою службою. У 1875 році Ярошенко дебютував на 4-й пересувний виставці картиною “Невський проспект уночі”, а наступного року вступив до Товариства передвижників, де відразу ж був обраний членом правління. Залишаючись переконаним провідником ідей передвижництва, Микола Ярошенко, після смерті голови правління І.М. Крамського, більше 10 років очолював Товариство. Якщо Івана Крамського називали розумом Товариства передвижників, то Миколу Ярошенка його совістю.

Разом з Марією Павлівною (уродж. Навротіна), з якою він одружився у 1874 році, Микола Олександрович уславився в Петербурзі так званими “ярошенківськими суботами”, на яких бував весь цвіт столичної інтелігенції. Усі, хто був близько знайомий з Ярошенком відзначали багатогранність його натури, його розум і освіченість. Характерним було вже саме коло близьких і друзів Ярошенка, до якого входили передові люди того часу із найрізноматніших сфер науки і мистецтва, до того ж нерідко відображені художником на полотні. Це поряд із соратниками, художниками-передвижниками, письменники М.Є. Салтиков-Щедрін, М.С. Лєсков, поет О.М. Плещеєв, видавець В.Г. Чертков, юрист В.Д. Спасович, історик К.Д. Кавелін, філософ В.С. Соловйов, громадський діяч А.М. Унковський, педагог О.Я. Герд, етнограф М.М. Ковалевский, композитор С.І.Танєєв, вчений-медик М.П. Сімановській, фізіолог  І.П. Павлов та інші. Високо цінував Миколу Ярошенка та його творчість і Лев Толстой.

У 1885 році сім’я Ярошенків придбала в Кисловодську будинок, який в родині називали Білою Вілою. Вийшовши в 1892 році за станом здоров’я у відставку, Микола Олександрович разом з Марією Павлівною оселився в цьому будинку. Сюди до них приїздили численні друзі і гості: Сергій Рахманінов, Федір Шаляпін, Леонід Собінов, Костянтин Станіславський, Гліб Успенський, Іван Павлов, Дмитро Менделєєв, Поліна Стрепетова й багато інших.

Помер Микола Олександрович Ярошенко 26 червня (7 липня) 1898 від серцевого нападу, наступного дня після того, як пробіг до будинку під дощем більше 10 км з гори Велике сідло, де писав з натури. Поховали художника в Кисловодську поблизу Собору Миколи Чудотворця, недалеко від Білої Вілли. Через рік на його могилі встановили пам’ятник – бронзовий бюст художника на чорному постаменті, на тлі гранітної стели з рельєфним зображенням хреста, пальмової гілки й палітри з китицями. У розробці проекту надгробка брали участь художники М. Дубовський і П. Брюллов. Автор скульптурного портрету – один із близьких полтавських друзів художника Л.В.Позен.

Після смерті чоловіка Марія Павлівна Ярошенко зробила все, щоб зберегти твори художника.

У 1917 році за її заповітом Полтава отримала в дар художню збірку Миколи Ярошенка — 100 живописних полотен, 4 скульптури, 23 альбоми з малюнками самого Ярошенка та значну кількість творів його колег і друзів по Товариству передвижників. Саме ця колекція, до якої входили такі значні за значенням і розміром полотна М.О. Ярошенка, як “Невський проспект уночі”, “Причини невідомі”, “Мрійник”, Портрет М.К. Михайловського, “Дівчинка з іграшками”, “Влітку”, “Іуда”, знищені нацистами в роки Другої світової війни, лягли в основу створеного в Полтаві у 1919 році художнього музею.

Нині у Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв), що з 2008 року носить імя Миколи Ярошенка зберігається 55 його картин, 2 скульптури і 17 робочих альбомів. Колекція робіт художника в нашому музеї найбільша в Україні. Основна частина цих творів постійно експонується в двох окремих залах музею, спеціально відведених для показу творчості нашого славетного земляка. З нагоди 170-річної річниці від дня народження Миколи Олександровича Ярошенка вони увійшли до ювілейної експозиції.  

Виставка викликала неабияку зацікавленість серед полтавців. Відвідувачі разом з автором розмірковували про час, природу, миттєвість життя і насолоджувались творами митця, що стали дійсною культурною спадщиною людства.