Віртуальна виставка “Михайло Рудинський у колі полтавських графіків”

40
Віртуальна виставка «Михайло Рудинський у колі полтавських графіків»  із фондової збірки Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка присвячена Дню слов’янської писемності та культури та 133-річчю від дня народження фундатора музею –  видатного українського вченого, археолога, історика, мистецтвознавця і музеєзнавця – М.Я. Рудинського.
Михайло Якович Рудинський народився 14 жовтня 1887 р. на Сумщині у м. Ахтирка в родині земського лікаря. Освіту отримав у Санкт-Петербурзькому історико-філологічному іституті та Харківському університеті. Після закінчення навчання  викладав в учбових закладах Києва і Петербурга, а в 1917 р. переїхав до Полтави, де очолив Педагогічне бюро Полтавського губернського земства. Одночасно працював над створенням Полтавського художнього музею,  відкритого 27 квітня 1919 року під назвою Картинної галереї та був його першим директором. Надзвичайно пишався своїм дітищем, називаючи заклад «Музеєм мистецтв», написав перший путівник по його експозиції, виданий у Полтаві того ж 1919 року.Протягом 1920-1922 рр. М.Я. Рудинський – співробітник Центрального пролетарського музею Полтавщини, з 1922р по 1924р. –  його директор. На ці роки припадає найбільш активний період польових археологічних і етнографічних досліджень, очолюваного М.Я.Рудинським музею, закладення підвалин його успішної видавничої та наукової роботи. Однак 1924 р. Михайла Рудинського звільняють з посади. Від слідства та арешту його врятовують тільки значний власний авторитет та визнання у наукових сферах. На запрошення  Лаврського музейного містечка він переїздить до Києва, обирається вченим секретарем Всеукраїнського археологічного комітету ВУАН і до 1928 року очолює наукову діяльність в галузі стародавньої історії та археології в республіці. У 1928-1933 pp.  працює науковцем Кабінету антропології ВУАН, проводячи чи не наймасштабніші на Україні польові археологічні дослідження у галузі вивчення пам’яток кам’яного та бронзового віку.  Під час розгрому наукових кадрів на Україні М. Я. Рудинського 1934 року вислано поза її межі. Лісоповал за Котласом, контора облспоживспілки та обласний музей у Вологді були його місцем роботи до 1944 року. Проте М.Я. Рудинський не полишає наукової та пам’яткоохоронної діяльності. 1944 року вчений повертається в Україну, де займає посаду вченого секретаря інституту археології АН УРСР в Києві. 1948 року М. Я. Рудинському присвоєна наукова ступінь доктора історичних наук. У 1950-х pp. Михайло Якович очолював відділ первісної археології цього ж інституту,  вів польові дослідження, в т. ч. й на Полтавщині.  До останніх років життя він підтримував зв’язок з Полтавою, опікувався станом її музейних збірок.  Помер М.Я. Рудинський 23 червня 1958 року, похований на центральній алеї Байкового кладовища. Реабілітований посмертно, 22 липня 1989 р.
У період кінця 1910-х — початку 1920-х рр. у Полтаві склалася досить потужна група художників-графіків, до якої входили як вихованці столичних художніх академій та училищ, так і самоуки. Це були полтавці, а також вихідці з інших міст, яких привели до Полтави події Пешої світової війни: Дмитро Ангельський, Євген Балута, брати Іван і Степан Бутники, Петро Бутко, брати Павло та Федір Рожанківські, Борис Ромберг, Л. Феодоріді, Пилип Кухар, Леонід Векштейн. Михайло Рудинський, на той час очільник Полтавського педагогічного бюро, високо оцінив талант та потенціал цих митців, і запросив їх до співпраці. Як педагог, М. Я. Рудинський прагнув, щоб учні навчалися за ошатними і гарно ілюстрованими посібниками. Він зміг захопити цією ідею своїх нових друзів — художників, які вкладали чимало сил і таланту заради проектів Полтавського педагогічного бюро, залюбки ілюстрували граматки, читанки, букварі казки та інші видання. Згодом, багато хто з них допомогав Михайлу Рудинському і в роботі над створенням Полтавського художнього музею у 1919 р.
Виставка носить унікальний характер, під яким би кутом вона не розглядалася. Це одночасно і репрезентація досі ще недостатньо відомого пласта культурного та художнього життя Полтави періоду 1920-х рр., і свідчення вагомого внеску полтавських графіків у розвиток книжкового мистецтва України, і  перша, в подібному обсязі, демонстрація графічної збірки, підвалини, якої заклав сам Михайло Рудинський, передавши у 1919 та 1921 рр. на збереження до музею малюнки до книжкових ілюстрацій, виконані для Педагогічного бюро.
Вишукані, сповнені модерних пошуків, стилізованих підходів, довершеної авторської інтерпретації українського орнаментального мистецтва твори  експоновані на  віртуальній виставці  «МИХАЙЛО РУДИНСЬКИЙ У КОЛІ ПОЛТАВСЬКИХ ГРАФІКІВ»  висвітлюють  багату, майже вікову історію Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.